Читати книгу - "Множення в умі, або Плинність часу"

Вбиваю тільки тих, кого я можу зїсти.

Але якби я навіть був голодний,

Я би не став цю курву жерти нікагда,

Крім того, хуйзна-якїї приготувати,

Хіба шо в маринаді

Замочить на тиждень?

Петро (злякано позирає із-за дверей).

Кукаріку, кукаріку!

Заїбуня.

Ааа, ооо, ааа-а!

Василь.

Ая-яяяй, аяя-яяяй!

Микита.

Блядь!

На галявині раптово з'являються репортери, оператори телебачення тягнуть кабелі, стилісти і візажисти набігають з усіх боків, з піжонських авт вилазять гламурно вдягнуті редактори журналів «Гом» і «Бздюч» із мікрохфонами.

Вся ця банда крадеться к Василю. Петро злякано зиркає на них із-за клуні.

Редактори

(перебиваючи одне одного тикають мікрохфоном в добру пику Василя).

Кто ви по жизні?

Як ви вирішуєте в своєму житті тендерні проблеми?

Який ваш любимий бренд одягу?

Який коктейль ви пили сьогодні вранці?

Чи вважаєте ви себе ньюсмейкером?

Чи отділяєте ви гламур від епатажу?

Чи любите ви екстрім?

Чи є у вас в жизні адреналін?

Стіліст лі ви по жизні?

Василь.

ІДІТЬ НА ХУЙ!!!

Заїбуня.

Ааа, ооо, ааа-а!

Злякані редактори «Гома» і «Бздюча» відступають.

Користуючись безладдям, Микита підкрадається до Петра, пхає його в мішок і тікає. Петро висовує голову з мішка і співає.

Петро.

Нісьот мєня ліса

В дальокіє лєса!

Микита пиздить Петра по голові і хижими стрибками мчить в лісові хащі.

ДІЯ ДРУГА

Хата Микити: брудне приміщення, запаскуджене шприцями, тюбіками з клеєм, подертими плакатами різних рок-груп, дешевими резиновими тьолками, людськими черепами

і кістками та іншим мотлохом. За брудним столом, застеленим клейонкою (на якій намальовані розочки), сидять вдягнуті в майки з черепами і шкіряні косухи діти Микити – Миша і Гриша. Вони ширяються шприцями і нюхають клей, в такий спосіб безвідповідально розтринькуючи своє хуйове здоров'я. Жінка Микити, Патрікєєвна, – руда шльондра в чорних калготках, чорному капелюшку і засмальцьованому халаті – бавиться курінням папіроски з маріхуаною, що стирчить на довжелезному мундштуці. Вона була б схожа на Зінаїду Гіппіус, якби та з циганами бомжувала на вокзалі.

В цю сімейну ідилію раптово вривається Микита, який, як торнадо, вбігає з мішком в хату.

Микита.

Ану прєкратіть разложєніє, січас будем обідать!

Патрікєєвна.

Миша, Гриша, папа приніс ням-ням!

Микита розкручує мішок. З мішка з'являється пещена голівка Петра. Петро кліпає оченятами і крутить головою, як дурна курка.

Петро.

Bay, як круто! Ви кто, готічєскіє екстрємали?

Патрікєєвна.

Ми куртуазниє маньєрісти.

З цими словами Патрікєєвна кокетливо пускає дим в обличчя Петру. Микита дістає з шухляди важку чавунну м’ясорубку і робить спробу прикрутити її до стола з клейонкою.

Миша.

Папа, скільки можна, ми вже подуріли од того м’яса.

Гриша (із снобістськими інтонаціями в голосі).

А я вопщє хочу овощі!

Микита (повчально).

Якщо батько людожер – то і діти тоже мають бути людожери. Тоді з вас будуть люди. Настоящі мущіни. Бо бачите, шо кругом робиться? Кругом одні стілісти, парікмахєри, кріейтори – підари разні.

Патрікєєвна (жеманно).

Красота спасьот мір.

Микита.

Но спочатку я їх всіх іззім.

Петро.

Ха-ха-ха – как прікольно!

Миша.

Папа, а можна бути підарасом і одновременно людожером?