Читати книгу - "Слідами історії бердичівського єврейства"

У 1923 р. в цьому приміщенні розпочали працювати педагогічні курси, на яких навчалося 95 хлопців та дівчат з робітників та селян, що готувалися стати вчителями початкових класів. У 1925 р. ці курси були реорганізовані в педагогічний технікум з трирічним терміном навчання. У 1930 р. педагогічний технікум був перетворений на педагогічну школу і переведений в інше приміщення, а в цьому будинку був відкритий Інститут соціального виховання, який у 1933 р. був реорганізований у педагогічний, а в 1936 р. — в учительський інститут. Напередодні Другої світової війни в ньому навчалося 500 студентів на стаціонарному й 2700 на заочному відділеннях.

У роки Другої світової війни будинок зберігся, і в ньому з 1945 р. продовжив функціювати вчительський інститут, який у 1954 р. було перетворено на педагогічний інститут. З 1972 р. Бердичівський педагогічний інститут було закрито, а студентів переведено до Житомира та Умані.

З 1973 р. до будинку знову переселилося Бердичівське педагогічне училище, яке відновило набір на дошкільний відділ денної та заочної форми навчання. Було обладнано 21 основну аудиторію і 17 допоміжних, актовий зал.

Нині в приміщенні працює Бердичівський педагогічний коледж.

Горенштейн Фрідріх Наумович народився 18 березня 1932 р. в м. Києві. Його батько, в 1935 р. бур арештований і розстріляний 8 листопада 1937 р. Після арешту батька Фрідріх носив прізвище матері (Фелікс Прилуцький) і жив з нею в Бердичеві. Пізніше він повернув собі прізвище Горенштейн і початкове ім’я Фрідріх. Під час війни його мати з маленьким сином евакуювалась з Бердичева. Вона померла під Оренбургом по дорозі з евакуації. Фрідріх після війни зростав в сім’ї рідних сестер матері — Злоти і Рахілі в Бердичеві, де він провів більшу частину дитинства. Навчався в семирічній школі № 4, а в 1950 р. закінчив 10-й клас середньої школи № 2 м. Бердичева. Жив майбутній письменник в будинку по вул. Театральній, 9.

В 1955 р. він закінчив Дніпропетровський гірничий інститут, до 1958 р. працював гірничим інженером, а в 1958-1961 рр. — працював інженером-будівельником в Києві, потім вчився в Москві на Вищих сценарних курсах. Написав сценарії сімнадцяти фільмів, п’ять з яких були зняті. Серед них «Солярне» (режисер Андрій Тарковський), «Раба любові» (режисер Микита Михалков), «Сьома куля» (режисер Алі Хамраєв), «Комедія помилок» (режисер Вадим Гаузнер).

Написав багато творів, з яких в СРСР опубліковано лише одне оповідання під назвою «Дом с башенкой» в журналі «Юность» (1964). Воно зробило його ім’я відомим. В 1978 р. почав публікуватись за кордоном. З 1980 р. жив у Відні, потім переїхав в Західний Берлін. Його твори друкувались в Нью-Йоркському видавництві «Слово» і в емігрантських журналах «Континент», «Синтаксис», «Грани», «Зеркало Загадок». Книги письменника були перекладені на французьку та німецьку мови. В паризьких театрах були поставлені спектаклі по його прозі. Читка п’єси «Бердичев» відбулась на французькому радіо «Франс-Культур».

Фрідріх Горенштейн помер в Берліні 2 березня 2002 р. після важкої хвороби. Поховано письменника на старовинному єврейському кладовищі у районі Вансензея Берліну. 20 лютого 2014 р. в московському театрі ім. В. Маяковського вперше відбулась прем’єра п’єси Ф. Горенштейна «Бердичев». Спектакль був удостоєний премії газети «Московский комсомолец» і премії «Скрипач на крыше», заснованою федерацією єврейських общин Росії.

Приміщення було побудоване у 1908 р. як закрите приміщення для катання на роликових ковзанах. У 1911 р. місцевий лікар і підприємець Давид Шеренціс на власні кошти перебудував його під міський театр з назвою «Експрес» для здачі в оренду заїжджим гастролерам. Урочисте відкриття нового театру відбулось 27 грудня 1911 р.— у день 50-річчя Давида Мойсейовича.

У травні 1919 р. театр «Експрес» був націоналізований і отримав назву Перший радянський театр. До 1944 р. не мав постійної трупи. У ньому виступали заїжджі актори з Москви, Києва, Одеси та інших міст. Бердичівляни слухали відомих акторів і співаків — актора В.І.Качалова (1875-1948), співака Л. В. Собінова (1872-1934), актора А. М. Бучму (1891-1957), співака І. С. Паторжинського (1898-1960) — всі вони в майбутньому стали народними артистами СРСР.

У 1924 р. на його сцені виступали Московський театр драми й комедії за участю Б. А. Бабочкіна (1904-1975), актора, режисера, народного артиста СРСР (1963), Героя Соціалістичної Праці (1974) та Київський оперний театр, у 1925 р. — Московський єврейський театр, одним із режисерів якого був С. М. Михоелс (1890-1946), з 1929 р. художній керівник. Він привіз на гастролі до Бердичева постановки на ідиш «200 тисяч» по Шолом-Алейхему, «Ніч на старому базарі», в яких взяли участь кращі актори театру, і серед них бердичівляни Ада Сонц (1897-1968) — заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1945 р.) і Доня Ліберман.

В травні 1924 р. в місті гастролював Київський єврейський державний театр «Кунст-Винкл» на чолі з «корифеєм єврейської сцени Рудольфом Заславським». В спектаклях були зайняті артисти С. Стрельська та Н. Штернберг. Глядачі мали можливість побачити спектаклі за Шолом-Алейхемом «Мотьке Ганев», «Стемнело», «Янкель ин Америке», «Стемпченю».

У період окупації Бердичева німецькими військами в приміщенні діяв український театр, трупа якого нараховувала 48 чоловік.

У 1959-1995 рр. у приміщенні працювали міський, а в 1996-2013 рр. — районний Будинок культури. Впродовж останніх років велись реставраційно-ремонтні роботи. Відкриття капітально відремонтованого міського театру заплановано на кінець 2017 р.

Музей єврейства міста Бердичева розміщено в трьох кімнатах Бердичівської міської бібліотеки для