Читати книгу - "Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)"

Таке рішення законодавця пояснюється тим, що перелічені у ч. 3 ст. 72 КК види покарань належать то тієї їх групи, в яку входять такі різновиди покарання, які з урахуванням характеру право обмежень, що в них містяться, не можуть бути співвіднесені між собою в якому-небудь еквіваленті і тому визнаються законом такими, що не підлягають переводу одне в інше, а звідси — і не можуть бути призначені за сукупністю злочинів шляхом їх складання.

Таким чином, закон, виходячи з неможливості переводу таких покарань одне в інше, а отже, і їх складанню, встановлює особливий порядок призначення за їх сукупністю злочинів. Тому у випадках, передбачених ч. 3 ст. 72 КК, має місце ситуація, коли не тільки при призначені покарань за окремі злочини, а й при визначенні остаточної його міри за їх сукупністю у вироку зазначається відразу декілька видів основних покарань, бо всі вони застосовуються до засудженого одночасно — без поглинення і складання між собою[44].

Однак нерідко суди забувають про те, що призначити два основних покарання за сукупністю злочинів можливо тільки тоді, коли був застосований принцип часткового або повного складання злочинів, однак це не можливо при застосуванні принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Приклад: Міський суд засудив В. за ч. 1 ст. 204 КК до штрафу на суму 8500 грн., за ч. 2 ст. 204 КК до 3 років позбавлення волі з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, за ч. 3 ст. 204 КК до 5 років позбавлення волі з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, та за ч. 1 ст. 216 КК до 2 років обмеження волі. Відповідно до ст. ст. 70, 72 КК за сукупністю злочинів В. остаточно було призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, а також штрафу на суму 8500 грн. Верховний Суд України вирок змінив і відзначив, що із змісту ч. 3 ст. 72 КК вбачається, що основне покарання у виді штрафу виконується самостійно при призначенні його за сукупністю злочинів чи вироків з іншими покараннями в разі застосування принципу повного або часткового складання призначених покарань. Застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів, суд помилково послався в резолютивній частині вироку на необхідність виконання призначеного за передбачений ст. 204 ч. 1 КК злочин штрафу самостійно[45].

Більш цікавим є інший приклад із судової практики.

Приклад: Районний суд засудив Н. за ч. 1 ст. 122 КК на 2 роки виправних робіт з утриманням 15 % заробітку в доход держави, за ч.1 ст. 358 КК до штрафу в розмірі 680 грн., за ч. 3 ст. 358 КК до штрафу в розмірі 510 грн. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів Н. було призначено покарання у виді 2 років виправних робіт з утриманням 15 % заробітку в доход держави і штрафу в розмірі 680 грн. Апеляційний суд та Верховний Суд України вирок залишили без змін[46].

Аналіз рішення суду свідчить, що районний суд при призначені покарання за сукупністю злочинів одночасно застосував як принцип поглинення менш суворого покарання (штраф в розмірі 510 грн.) більш суворим, так і принцип складання призначених покарань, після чого застосував правила, передбачені ч. 3 ст. 72 КК. Що ж до можливого одночасного застосування принципів поглинання менш суворого покарання більш суворим та повного (часткового) складання покарань, то в теорії кримінального права існує дві точки зору з даного питання. Одні вчені заперечують можливість одночасного застосування різних принципів призначення покарання за сукупністю злочинів, інші, у тому числі М.І. Бажанов та В.І. Тютюгін вважають за можливе застосовувати комбінацію даних принципів призначення покарання за сукупністю злочинів[47]. Ми підтримуємо останню точку зору, оскільки серед обмежень, передбачених в ст. 70 КК, відсутня заборона на одночасне застосування різних принципів призначення покарання за сукупністю злочинів.

«Крім того, у деяких випадках суд навіть «змушений» удаватися до одночасного застосування одразу декількох принципів остаточного покарання за сукупністю злочинів. Достатньо уявити собі ситуацію, коли при вчиненні трьох злочинів за два з них суд призначає, наприклад, по одному року обмеження волі, а за третій — основне покарання у виді штрафу. Вочевидь, що обмеження волі може бути остаточно визначено тут лише шляхом складання, бо призначено за окремі злочини в однакових розмірах, а штраф або поглинається обмеженням волі (ч. 1 ст. 70 КК), або застосовується самостійно (ч. 3 ст. 72 КК)»[48].

Звертаємо увагу суддів на те, що інші види основних покарань, крім штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, самостійному виконанню не підлягають.

Приклад: Заступник прокурора області просив вирок суду змінити, який на підставі ст. 70 ч. 4 КК частково склав покарання у виді позбавлення волі та виправних робіт, посилаючись на те, що покарання у виді позбавлення волі та виправних робіт необхідно виконувати самостійно. Верховний суд України з цим не погодився і вказав, що посилання прокурора на те, що вироки судів мають виконуватися окремо, на вимогах закону не ґрунтуються, оскільки засудження до виправних робіт за один злочин, що входить у сукупність, не є перешкодою для застосування принципу