Читати книгу - "Довбуш, Федькович Юрій"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
За крам дівочий?
(Мече скриночку у поломінь.)
В пекло - і з тобов!!
А за сей глум чортівське твоє серце
Насип’ю топленим я золотом,
Що аж сипітиме, сипіти, як
Гадя́ та местна в моїх тут грудях!..
(Притискає руку до грудей і дістаєсь за монество, котре в сей час з шиї собі зриває і, далеко від себе тримаючи, обзирає.)
А ти що тут, пуста мамоно, робиш?
У пекло - і з тобов!!
(Мече монество в огонь.)
Та ж я не Чора,
Не того Моргана багатого
Дочка уже, що він корони, скіптри,
Держави роздаровувати думав,
Як ту дрібну монету прошакам!
О, нє вже!
Я жриця мсти віднині називаюсь!
До олтаря ж!! Там жертва дожидає!!!
(Обертаєсь до відходу.)
Заслона
ТРЕТЄ ДІЛО
ПОДРЯ
Та сама, що у першім ділі.
ПЕРША СЦЕНА
Секретар з пергаментовим сувоєм.
Секретар
Отак, мабуть, воєначальнику
Рішучого походу на душі,
Як нині се мені. Але чого
Мені боятись з збройов сев в руці -
З сим дневником покойної княгині,
А сеї знов княгині матері?
Бо як мені учитель мій писав,
Так і найшов тайник я у архіві,
А в тайнику тім - ніж і сей сувій,
Покойної княгині дневник сей.
Архімайстерське, премайстерське діло
У своїм способі! І так усе
Документарно і з доводами,
Що моя красна, моя горда жертва
Чи сяк, чи так - у моїх вже руках;
І то в руках - що всі пекольні сили
Мені не в стані вирвати ю з рук!..
І так похід я мій розпочинаю!
Не мудрий, а відважний щастє має?
(Плеще в долоні.)
Маршалку!
ДРУГА СЦЕНА
Маршалок. Той, що перше.
Маршалок
Чую!
Секретар
Думаєш, що всі
Ся зійдуть?
Маршалок
Десять тисяч - якнайменше.
Сей замок буде наокола ними
Обступлений.
Секретар
Але аби ворота
Не загаєні булиі
Маршалок
Розумієсь.
Актори муся мати свій простор.
А у хороми сі самі ізбранні
Лиш сміють приступити.
Секретар
Будуть всі
При зброї?
Маршалок
Нині в них Варфоломія,
Де всі у зброї ходя.
Секретар
(показує на чоло)
Ну, а тут?
Маршалок
Вина і меду в кождому шинку,
Ба навіть наокола сего замку
Я тільки накопошив, що би стало
Й на тисяч капуцинів.
Секретар
Браво! А
До маскаради все мені готове?
Маршалок
І борода, і ризи - все що треба.
За чверть години буде архімандрит
Такий з вас, що такого пошукати!
Секретар
Ходи ж та ми поможеш перебратись,
Бо нарід вже ся сходить.
(Показує поза подрю.)
Хто тамті?
Маршалок
Той звесь Іван - брат рідний Довбуша,
А з ним єго товариш - Лагадин.
Секретар
Понурі два вірли!.. Івана ж того
Нам нині дуже треба буде... Хто ж
Той дідуган там, у медвежій кучмі?
Маршалок
Се - хроніка живуща гуцулів,
Та ще і в філософію свій ніс
Не згірше тикає.
Секретар
А той там фу́лес,
Що попліч з ним іде?
Маршалок
Сорока, що
Дві слові лиш напам’ять ся навчила:
Лиш «Довбуш» і «княгиня».
Секретар
Ха-ха-ха!..
Але вступімся чорним рицарям.
Оба - пріч у замок.
ТРЕТЯ СЦЕНА
Іван і Лагадин.
Лагадин
Такого би, о друже мій Іване,
І у казках ніхто не розповів.
Іван
А претці сему так, як я ти кажу,
Мій вірний Лагадине: двадцять рік
І п’ять, як мій отець, Василь се Довбуш,
Пропав без вісті - як під землю впав.
О, отче мій ти, отче!..
Лагадин
Бідний друже!
Ти ж не допитував? не слідив?
Іван
Хто!?
Я не допитував!? Всю Лядщину,
Волощину, всі Угри перемірив
Уздовж і упоперек: даром все!..
Лагадин
Гм! Щоб і Марта, рідна твоя мати,
Нічо не знала в сему ділі?..
Іван
(з погордов)
Мати!..
Лагадин
Ти, може, не питав?
Іван
Я не питав?
Просив, молив на милість бога! Ба!..
Лагадин
Що ж предці каже?
Іван
Ти ж хіба не знаєш
Єї ту пісню безконечну, що
Лиш він, лиш їй Олексик, варт є знати
Тоту жасну, несамовиту тайну?
Все він лиш! все лиш він! О, круча чорна -
Ти, матір, ти!
Лагадин
(грізно)
Іване!!
Іван
Бо нехай
І так се буде, що у світі навіть
І рідна мати так любить не може,
Як по законах би природи й серця
Годилось. Кажуть люди-бо і піють,
Що навісна якась там доля тов
Любо́в орудує. Нехай і так!
Але щоб долю свого на́рода -
Щоб волю питомого народа
Продати!?
Лагадин
Як? Се мала б твоя мати
Зробити!?
Іван
Нє!? То, може, не завда́ла
Той пресвятий наш громовий топір
Она єму - Олексі свому, що
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Довбуш, Федькович Юрій», після закриття браузера.