Читати книгу - "Довбуш, Федькович Юрій"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Що через свою подуфалість сам
У ню упав! Але не міг би я
Пірвати, сокрушити тую сіть,
Як лев оден? Коли ж тепер, коли
Той лев вже силу свою пострадав?
Запізно нагадався, мій королю!
(Подумавши.)
То ж далі! Зрештов, о що тут ходить?
Та забавка діточа не стоїть
Такого рейваху! Нарешті вна
Любов великов все мене манила -
Нехай же ж нині дасть мені довід!
Бо сли она мене так дуже любить,
Як в очі ми світила,- то й простить мя!
А нє - то та єї люба́ великословна
Нічим не була іншим, як лиш хитрим
Поганим душеловством,- а тогді
На свій учинок не пожалую!
Але нехай я жалую чи нє:
Тут ходить виручитись з свого слова,
Що вбрав на ся, як прокляття́ окови!!
СЬОМА СЦЕНА
Чора. Ті, що перше.
Чора
Чи ж не дивак мій батько? Тіфон все
Та Тіфон без кінця!.. Але чого
Такий задуманий? Се що тобі?
Увесь у смутку нині!..
Довбуш
В смутку? Ба!
А ти весела, може?
Чора
Маю, може,
Причину?..
Довбуш
Нє? Ха-ха, ха-ха, ха-ха!
І що ж тобі бракує?
Чора
Дуже много!
Довбуш
Я рад би знати, що?
Чора
Люба́!
Довбуш
Люба́!?
Ха-ха, ха-ха, ха-ха! А я бо думав,
Що ви - що ті цигани - й без люби́
Любити вміють!..
Чора
Як же ж - без люби́?
То була би люба́ любов тогді?
Довбуш
Нещасна! То ж ти і любу́ вже знаєш?
Чора
Віднині - але знаю!
Довбуш
Знаєш певне?
Чора
І се знов питанє!..
Довбуш
Запевне знаєш?
Тим лучче! Бо тогді любу́ ту тво́ю
Ти й довести умітимеш! Неправда?
Чора
То що люба́ уміє - то і Чора
Умітиме!
Довбуш
Покажесь...
(Здоймає хрест.)
Ти сей хрест
Мені даруєш?
Чора
Хрест!!? А батько ж мій!?
Довбуш
Ха-ха, ха-ха! Отсе ж мені й люба́,
Що на діточій іграшці кінчиться!
Так, душеловице! Тримай го си!
(Мече їй хрест на скриню, а сам хоче йти.)
Та так-таки і ліпше...
Чора
(тримає єго)
Ти йдеш!?
Довбуш
Бувай здорова!
Чора
Милий!!
Довбуш
Пріч!!
Чора
Слівце лиш...
Довбуш
Але останнє!
Чора
Так! Нехай останнє:
Ти любиш мя?
Довбуш
Я люб’ю…
Чора
(перебиває му річ)
Тож бери
Собі сей хрест, коли тобі на нім
Так дуже лежно!
(Пхає му хрест за черес.)
А умре мій батько...
То ти мені ся лишиш!..
Довбуш
Я!? О, чорна
Ти душеловице,- ніколи в світі!!!
Бо я княгиню люб’ю і для неї
Сей хрест принести обіцяв; а що
Я обіцяв - то мушу, бо я мушу!
Для того ж мя прости, єсли се можеш,-
Єсли єс мя любила - так любила,
Як присягалася, що любиш мя!
А нє -
То моя совість за се діло чиста!
Бо сватать має муж, а не невіста!
(Іде. Але перед ватраком зупиняєсь, виймає з тобівки скриночку з клейнодами і кладе ю на землю (або на який примурок - так, аби без трудності на очі впадала), а сам відходить.)
ВОСЬМА СЦЕНА
Ті, що лишилися.
Чора
(прийшовши по хвилі тяжкої за́мороки до себе)
Се де я? Й що казав він?.. Батьку! Батьку!!
Вставай та умирай!!!
Морган
(заспаний)
...в огні і в кривіх
Ме Тіфон світ...
(Пробуджаєсь, смотрить за хрестом - і схоплюєсь на ноги.)
Мій хрест!!? Де, де мій хрест!??
Чора
Я за любу́ го проміняла! Як?
Чи, може, ти лиш сам, о гордий старче,
Хотів щасливим бути? Ба і я!..
Морган
(бере книгу і бичик і мацаєсь аж до ватрака)
О Тіфоне!
Ти не відводиш діло!.. Але ти,
О доню, чадо моє нещасливе,
Ти ся пімстиш за мя во время оно!
А не забудь, що ми є з роду славних фараонів!!!
(Мечесь у поломінь, котра жасно бухає і палає і аж до останку іскрами сипле.)
ДЕВ’ЯТА СЦЕНА
Чора сама.
Чора
(біжить до ватрака)
Пімстюся! і пімстюся! і пімстюся!
Се присягаюсь ти всіма богами,
Котрі огнем орудують! А то
Пімстюся так, як ще дитина батька
Не мстила, відколи та мста кровава
Урвалася з пекольного ланца́
І світ сей кровйов людськов закрасила! О!
О ви, гарпії - Тіфона дочки,
Прийміть мене у свій жасний союз
Яко владичицю ножа і барди -
Різничого ножа і барди ката!
Бо доти не спочину - і не хочу
Спочити, доки аж та чорна кров
Усіх-усіх пекольних Добушів
До Сірія вгору́ аж, а відтак
Від Сірія у найтемніший ад
Не ме шуміти чорним каблуком,
Як той гірський потік, що розбиваєсь
По чорних гранітових скалах!!
(Уздрівши скриночку, здоймає ю і отворяє.)
Що!?
Ти золото лишив!? То ду́ші нині -
За золото і ніжні діаманти
На продаж, а
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Довбуш, Федькович Юрій», після закриття браузера.