Читати книгу - "І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський"

1

Усе погане на початку свого виникнення ще не має до­статньо великої сили опору, щоб вважати його непереборним. На першому місці суду його символізує слабка риска, м’який характер якої вказує на легку можливість подолання зла, тобто того, що тут підлягає осуду. Найбільше з приводу нього можуть виникнути незначні чутки та дебати, але справу все ж вдасться виправити хоча б одним своєчасним каяттям. У тексті читаємо: «Слабка риска — на початку. Не вічне те, про що йде мова. З’являться невеликі чутки. Врешті-решт — щастя».

2

Не здолавши зла вчасно, на наступному щаблі ми даємо йому можливість зміцніти настільки, що воно вже пануватиме. Воно підганяє нас і спонукає до суду, але цей суд не буде для нас корисним, може бути лише осуд. Позиваючись, ми самі на себе накликаємо біду. Тут краще відмовитися від суду і хоча б із півдороги повернутися та заховатися у себе вдома; краще повернути навіть незначні свої володіння, ніж у суді гнатися за чимось більшим. Так і в пізнанні в аналогічних умовах буває краще повернутися до незначного, але цілком освоєного досвіду, ніж, збившись із слушного шляху, прагнути до набуття все нових і нових знань, які залишаються цілком зовнішніми та не придатними до освоєння. Припустившись помилки, необхідно відмовитися від того, щоб вимовити остаточне міркування. Треба повернутися до початкової точки та виправити помилку, і лише після цього рухатися далі. У тексті це втілено в такій пораді: «Сильна риска — на другому місці. Той, хто не здолав себе, [йде на] суд. Нехай він повернеться і сховається в своїй оселі з трьохсот дворів. Тоді не буде біди, [викликаної ним самим]».

3

Неможливість руху зсередини назовні вже в самій гексаграмі вказана чітко: в зовнішньому домінує творча сила, проти якої не може встояти внутрішній світ, що опинився в стані небезпеки. Над останнім тут чиниться суд. Ця неможливість руху вперед у момент кризи (третя позиція) виступає особливо чітко, бо ця позиція — момент переходу від внутрішнього до зовнішнього. Звісно, будь-яка відмова від нових знань, від руху вперед, будь-яке стійке перебування на місці — жахливе, але тут воно лише в змозі привести до щасливого кінця. Тут людина не може діяти самостійно заради нових досягнень. Лише досягнуте у давнину може тут підтримати людину. Але справжній вождь людства є і найдосконалішим носієм того, що вже було досягнуте. Тому, ідучи за ним, ще можливо діяти, однак навіть за таких дій нічого не досягти задля себе. Людина тут подібна на виткі рослини, які за підтримки високого та міцного дерева можуть піднятися на велику висоту. Так само і в пізнанні: в момент кризи ставлення суб’єкта до об’єкта суб’єкт не в змозі виробити методологію пізнання ad hoc і змушений користуватися раніше виробленою методологією. (Не варто, однак, випустити з уваги те, що цей постулат є лише окремим випадком і зовсім не показує загальних гносеологічних поглядів нашої пам’ятки. Тут мається на увазі лише конкретна можливість, характерна для цієї ситуації в процесі пізнання. — Ю. Щ.) У тексті це зашифровано в такі слова: «Слабка риска — на третьому місці. Годуйся досягнутим у давнину. Стійкість жахлива, але врешті-решт буде щастя. Можливо, ідучи за вождем, і будеш діяти, але нічого не вдієш [сам]».

4

Вплив кризи ще триває і на цій позиції, і тут людина також не в змозі впоратися з собою і доводить справу до суду. Але ця позиція вже включена в триграму «творчості», тобто тут людина має творчу міць, завдяки якій вона може всі свої вчинки виправити і повернутися в стан невинності, відповідно до задуму долі. Збагнувши його, людина може досягти повного та досконалого примирення зі своєю долею. Стійко зберігаючи цю примиренність, вона вступає в світ, ніби гармонійно входить в його частину. Знову ж таки не варто вважати, що тут подане раз і назавжди загальне усталення. Мова йде про специфічні умови одного з моментів «суду», причому «суд» цей тепер розглядається з точки зору судді (горішня триграма). З цієї точки зору суд — не покарання, а виправлення заради перемоги необхідності закону доль. Необхідна звитяга істини над тимчасовою й уявною правильністю. Саме відновлення істини тут і мається на увазі. У тексті про це сказано так: «Сильна риска — на четвертому місці. Той, хто не здолав себе, [йде на] суд. Нехай він навернеться і поєднає себе з долею, і в цій зміні знайде мир. Стійкість — на щастя».

5

З точки зору того, хто виголошує вирок суду, суд — це головне і досконале пізнання, очищення та виправлення негідного вчинку. З висоти цієї дії не може бути випущена з уваги жодна лиха дія. Пізнається все, що не є благим. А якщо воно пізнане в характеристиці, то вже не буде більше відбуватися. Так відновлюється повна невинність, той початковий стан гармонії, який передував злочину. Його більше немає, як його не було до його задуму. Тому і текст тут лаконічний: «Сильна риска — на п’ятому місці. Суд. Початкове щастя».

6

Спокута провини в осуді не повинна змушувати людину легковажно ставитися до можливості спокутувати провину. В іншому випадку це буде перерозвинена спокута, яка описується в шостому розділі цієї гексаграми. Тут мова йде про легке ставлення до прощення. Людина може бути прощена, але вона знову чинить негідно, розраховуючи на нове каяття та спокуту. Якщо на попередньому щаблі мова йшла про повне та дієве виправлення, то тут — перерозвиток, знову і знову з’являється виправлення хиб, яких припускаються знову і знову. (Текст тут наділяє ці думки в образи, зрозумілі і без пояснення, але наповнені специфікою життя придворних феодалів Стародавнього Китаю. — Ю. Щ.): «Сильна риска — нагорі. Можливо, тебе винагородять поя­сом, але до кінця аудієнції ти тричі порвеш його».

№ 7. Ши. Військо

Ця гексаграма відрізняється від попередньої тим, що в ній замість «творчості», розташованої зовні, опиняється «виконання». Якщо перше — це напруга та світло, то друге — податливість і пітьма. Вона не може вносити ясність, так би мовити, озвучувати міркування, і тому в ситуації, показаній у цій гексаграмі, конфлікт не може бути вирішений судом. Тут дієве щось інше. Той, хто може судити себе сам, до суду справу не доводить. А той, хто доходить до необхідності судитися, не обов’язково буде задоволений рішенням суду. В такому випадку він, незважаючи на це рішення, повстане проти нього. Але в такому становищі діяти лише юридичними засобами безглуздо, бо саме за їхньою допомогою висловлений осуд. Система «Книги змін» була б порушена, якби суд у ній був показаний лише з позитивного боку. Можливий і неправий суд, проти якого треба повстати. Але позаяк юридично повстати неможливо, то доводиться вдаватися до збройного повстання, до війська. Не можна, однак, легковажно ставитися до останнього. Тому ця гексаграма присвячена багатосторонньому вивченню «війська», його дій і застосування. Небезпека — основна ознака дії і застосування війська. Це показано в самій структурі гексаграми: всередині (внизу) — небезпека,