Читати книгу - "Сюрприз Для БабІя, Ольга Довженко"

— Тату, обережно! — сказав Даня.

— Так, я матиму на увазі! — роздратовано кинув Алекс.

Раптом у чоловіка задзвонив телефон. Поглянувши на екран, Алекс з радістю сказав:

— Так, слухаю! 

— Вітаю, друже! — озвався зі слухавки найкращий друг Артур. — Які в тебе сьогодні плани на вечір?

— Так, Артуре Веніаміновичу, я незабаром буду, ви на місці? 

— Друже, з тобою все гаразд? — схвильовано запитав Артур, зрозумівши, що Алекс говорить зовсім не по темі.

— Так, все в порядку! — відповів Алекс. — Я вже виїжджаю!

— Ну, гаразд, хоча я не зовсім з цього питання дзвонив! — чесно зізнався друг. — Але якщо ти вже виїжджаєш, то так навіть краще! Чекаю!

Чоловік, заходячи в квартиру сказав Елі:

— Мені треба з'їздити на пару годин на роботу. Ви зможете посидіти з Данею і через годинку вкласти його спати? — забігаючи на декілька кроків вперед, Алекс сподівався зацікавити Елю не тільки хлопчиком, а ще й собою. 

— Так, обов'язково! — заходячи до квартири, дівчина люб'язно відгукнулася.

— Веди себе гарно! — потріпавши малому волосся, Алекс зробив вигляд, що посміхнувся. — Раптом що — дзвоніть! — аби набити собі ціну, турботливо сказав чоловік та поспішив вийти з квартири.

Благо, Артур жив за два квартали від нього і вечірній час пік уже минув, тому Алекс швидко дістався пункту призначення, адже йому конче потрібно було сповідатися, бо з появою малого, й без того підшатані нерви почали здавати.

Чоловік дуже сподівався, що цього вечора Артур вдома сам, і він зможе сміливо вилити йому душу.

 — Привіт, брат! — вітаючись за правицю, на порозі квартири Артура, промовив Алекс.

— Здоров, друже! — відповів друг. — Що взагалі за шифр був у тебе по телефону? Ти хоча б попередив, а то я дзвоню стосовно весілля уточнити деякі деталі, а ти починаєш до мене як до шефа звертатися.

— То треба було для мого сценарію! — ввалюючись у крісло, серйозно пробурмотів Алекс.

— Ну то давай, посвяти мене у свій сценарій! — сідаючи поряд у кріслі, сказав Артур.

І тут Алекс почав в деталях розповідати про загадкову появу Дані на порозі, і про те, як він його дратує своєю присутністю, і про те, яка в нього безпутня матір-зозуля, в якої нема жодних моральних цінностей та людських чеснот. Розповів чоловік і про наміри йти в поліцію, якщо хлопчик виявиться не його сином, і про Елю, яку він хоче заарканити завдяки Дані, бо якби не малий, то молода красуня навіть і слухати б його не стала.

— Так, друже, оце ти попав! — вислухавши всі деталі останніх подій з Алексового життя , промовив Артур. — Це ж треба тобі так влипнути! Я думав таке тільки в жіночих серіалах буває, а тут — на тобі! — задумавшись сказав друг.

— Я не очікував такого повороту долі! Ти ж знаєш, що я терпіти не можу дітей і підтримую рух "чайлдфрі", але що робити з самим фактом появи малого в своїй квартирі?! По сценарію, я мав би ще вчора відвести його в поліцію і нехай би робили з ним, що хотіли, але якась паршива сила ніби не дала мені цього зробити. 

— Ця сила, друже, називається відповідальність! — поплескав Артур друга по плечу, ніби намагався підбадьорити. — До речі, ти що взагалі не пам'ятаєш його матері? — питально поглянув Артур на Алекса.

— Ні, зовсім не пригадую! — почухав потилицю Алекс. 

— Можливо, вона була страшна? 

— Артур, ти мене ображаєш! — надувшись сказав Алекс. — Ти ж як ніхто інший знаєш, що в мене завжди були красиві дівчата модельної зовнішності, ніяких страшилок та пончиків, у них і так життя не дуже склалося, навіщо ще й мені його ускладнювати?! — обурився Алекс.

— Так, я знаю твій смак, але просто так запитав, про всяк випадок! — ніби виправдовуючи власний скептицизм, поспішив запевнити Артур. — То які в тебе будуть думки, щодо пошуку зозулі?

— Абсолютно жодних думок! — пожав Алекс плечима. 

— І я нічим тобі зарадити не можу, бо зараз моя голова забита лише підготовкою до весілля. Ти ж, до речі, будеш свідком, чи вже передумав?

— Звісно буду! Як ти можеш вважати, що я передумаю?! Останнього друга одружую, як не як! — тяжко зітхнув Алекс.

— Хоча, подивись на ситуацію з іншого боку! — почав розмірковувати вголос Артур. — Ось у мене попереду батьківство, на якому так наполягає кохана. Я навідріз відмовляюся, але розумію, що рано чи пізно вона мене вмовить, та й біологічний годинник тікає все швидше. На мене чекають безсонні ночі, крики, плач, підгузки, розбірки з дружиною та відстоювання власних методів виховання! — від сказаного Артур аж здригнувся. — А в тебе вже дорослий парубок і багато кіл пекла вже подолали без твоєї допомоги. Ти розумієш, що тобі круто пощастило, і на твоєму місці хотіло б опинитися багато чоловіків! — хлопаючи Алекса по плечу, підбадьорював Артур. — Не кисни, все трапляється на краще! 

— До речі, що там з весіллям?! — поцікавився Алекс, адже повністю завантаживши кращого друга власними проблемами, чоловік відчував провину перед винуватцем майбутнього свята.

— То хотів попередити, що дружка захворіла, а інших кандидаток у моєї Жанни нема.

— То що, будемо без дружки? — здивовано запитав Алекс.

— Ні, сценарій залишається той же, але дівчина буде інша! — констатував факт Артур.

— Друже, ти ж знаєш, що мені неважливо хто, головне, аби кандидатка підходила під мої параметри! — облизнувшись, промовив Алекс.

— Якраз таки, Жанна просила мене побалакати з тобою на цю тему! — зам'явшись промовив Артур.

— Он як! — зухвало пересмикнув Алекс. — Ти ще не встиг одружитися, а вже попав під жорсткий контроль нареченої?!

— Алексе, не говори дурниць! — суворо заявив Артур. — Ти ж знаєш, що це не так.

— Короче, дякую, що вислухав, але мені вже час! — розчарований Алекс, поспішив вийти з квартири друга не бажаючи слухати його пояснень про дружку та недолугих виправдань його підкаблучництва.

Їдучи додому Алексові знову запахло сигаретним димом так, що він зупинив машину перед самісінькою зупинкою громадського транспорту та вийшов на вулицю, аби зробити глибокий вдих та набрати в легені свіжого повітря. Вдих-видих, вдих-видих, вдих-видих і так кілька разів поспіль, але результату нуль цілих і нуль десятих.