Читати книгу - "Замiж за старого, Мері Лі"

- Ви вже познайомилися, я думаю? - Буденним тоном продовжувала базікати тітка Олена. - І, чого сидимо? Давайте чай пити, шоколадний торт ще не зробили, зате у мене залишилися прекрасні заварні тістечка!

Дмитро відразу піднявся на голос тітки Олени, повернувся до неї і на його обличчі знову з'явилася привітна посмішка.

- Вибачте, але мені вже пора. - Вимовив Дмитро.

- Що ж ви йдете, навіть не скуштувавши тістечка? - Похитала головою тітка Олена. - Від такої смакоти відмовляєтеся.

- Я із задоволенням скуштую наступного разу. Я зупинився недалеко звідси, так що скоро зустрінемося знову. - Дмитро повернувся до Олі. Він кивнув їй і виголосив наостанок. - Всього хорошого. Я не прощаюся.

Дівчина сиділа, не ворухнувшись. Його очі ввели її в якийсь транс. У тій же позі Оля і перебувала, коли тітка Олена знову увійшла в кухню після того, як провела гостя.

- Ех, шкода не посидів з нами ще трохи. - Зітхнула тітка Олена, розливаючи з чайника воду в чашки з пакетиками. - Такою гарною людиною виявився.

- Ти про що? - Стрепенулася Оля при словах тітки.

- Та ось він сказав, що працює в розпліднику, який ти спонсоруєш. Правда, ви з ним не бачилися. Прийшов особисто з тобою познайомитися, щоб подякувати за підтримку тваринам. - Посміхнулася тітка Олена. - Якщо він присвячує свій час порятунку цих бідолах, як і ти, то він, безумовно, хороша людина.

Оля мовчки слухала тітку. Ну, тепер зрозуміло, як цей дядечко сюди пробрався. Брехун нещасний. Ось тільки нехай ще раз з'явиться. Вона точно висловить йому все, що накопичилося. І він точно отримає по перше число.