Читати книгу - "Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен"

- Через 2 дні, у неділю.

У мене ж вечірка у неділю! Що ж я робитиму?

- Тату, а мене запросили на вечірку у неділю, і я б хотіла...

- Аніка, ти вже раз була на вечірці. Ти пам'ятаєш чим це все закінчилось? - нагадав мені тато ту історію з машиною.

Я скривилася.

- Ну, будь ласка, тато, це дуже важливо для мене. Я обіцяю, що так, як тоді більше ніколи не повториться. Якщо хочеш, я навіть прийду раніше, щоби зустріти наших гостей. Прошу! - почала я впрошувати тата. 

Тато вагався, але глянувши на моє обличчя, через хвилину роздумів, сказав:

- Ну добре! Але за однієї умови: ти мусиш прийти швидше. Це не обговорюється.

- Ура! Дякую! - я піднялася з крісла і обняла батька. - Тоді, якщо ти закінчив - я піду спати. Сьогоднішній екзамен зовсім вибив мене з колії.

- На добраніч, доню.

- На добраніч.

Я пішла у свою кімнату і лягла на ліжко. Пів ночі крутилася і думала про неочікуваний приїзд сім'ї Паркерів, але втома все-таки дала своє, і я солодко заснула.