Читати книгу - "Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора, Ольга Обська"

Вперта в'їдлива порушниця спокою! Дрібне чудовисько, яке другий ранок поспіль доводить Джозефа до білого жару. І справді дрібна. Скільки у ній того зросту? Вона Джозефу напевно й до підборіддя не дістає — плюгавка. А проблем від неї по горло. Джозеф уже скипав.

Адже він думав, що на раз її переграє. Чому вона не побажала знімати окуляри? Яка дівчина не хоче виглядати на відбитку привабливо? Мабуть, та, що має звичку поливати вранці чоловіків крижаною водою. А навіщо їй привабливість, коли вона має більш дієву зброю для привернення чоловічої уваги — чайник?

Дівча войовничо поблискувало окулярами, чекаючи його ходу у відповідь. Джозеф уже ненавидів ці окуляри. Вони заважали йому дістатися її спогадів. А йому обов'язково треба було це зробити. Надто багато вона встигла побачити, чайникова бестія. Може, звичайно, раніше їй не доводилося бачити майже оголених чоловіків, і вона була досить сильно збентежена, щоб помітити мітку на його стегні. Але впевненості Джозеф не відчував. Чи може хоч щось збентежити цю відчайдушну пройдисвітку? У той момент, коли вона зірвала з нього ковдру, Джозефу здалося, що в її погляді було більше цікавості, ніж збентеження. Дай їй волю, вона, мабуть, ще б і помацала. Сама собою перед очима постала картинка — її рука на його оголеному торсі досліджує кубики його м'язів… Прокляття!

Джозеф не пам'ятав, коли востаннє якась представниця прекрасної статі такою нав'язливою скалкою впивалася в його мозок. Як же її звідти вийняти? Він знав, що дівчисько перестане являтися йому в страшних снах, лише коли у нього з'явиться впевненість, що вона забула той маленький провокаційний епізод. Його план хитрістю змусити її зняти окуляри зірвався, йому не вдалося ментально вплинути на неї ні безпосередньо, ні через відбиток. Але у Джозефа з'явилася ідея, як зробити так, щоб вона добровільно погодилася піддатися впливу.

— Ви хочете стати моїм помічником?

— Хочу!

Він міг би й не питати. Те, що вона мітить на його кафедру, було очевидно з її характеристики. Що вона там написала? Ініціативна, розумна, талановита? Щодо першого він не сумнівався. Чого-чого, а ініціативності їй не позичати. Джозефу чомусь згадалися його студентські роки. Адже бувало, що він вчасно не прокидався на лекції і отримував двійки, а потім їх відпрацьовував. У його групі не було ось такої ініціативної старости з чайником.

Щодо розуму, Джозеф теж був готовий погодитися. Дівча не дурне, одразу видно. Її витончена уїдливість, що заснована на логіці. Немає до чого причепитися.

Але ось у чому Джозеф сумнівався, так це в її дарі. Він не вважав зооменталістів справжніми менталістами. Та й, взагалі, бачив своїм асистентом старшокурсника, солідного статечного тямущого хлопця, а не юну плюгавку. На кафедрі буде багато організаційної роботи, тому потрібен той, хто має авторитет серед студентів. Джозеф уже встиг переглянути характеристики старшокурсників, і йому сподобався один із кандидатів. Хлопець має сильний ментальний дар, та й за іншими якостями підходить. Але Джозеф і Тересі був готовий дати шанс. Тим більше, що у нього до претендентів є одна умова — вони мають добровільно пройти ментальну перевірку. А це означає, що дівчині все-таки доведеться зняти окуляри і дозволити ментальний вплив. Це буде гарна нагода переконатися, що вона не помітила того, що їй зовсім не обов'язково знати. А якщо таки помітила, то змусити забути.

Тереса чекала, що проректор метатиме громи і блискавки — аж надто розбурханим виглядав. Але він лише запитав, чи хоче вона стати асистентом. Після її ствердної відповіді було наступне питання:

— Наскільки сильно ви хочете стати помічником? Чи достатньо ви вмотивовані?

Він навіть не уявляв, наскільки Тереса вмотивована. Як сильно вона хоче стати асистентом, щоб стати його головним болем.

— Моя мета — розвинути свій ментальний дар, і я вважаю, що це найкраще можна зробити лише під керівництвом досвідченого менталіста.

Тереса набрала побільше повітря в груди, щоб перерахувати 19 аргументів, що залишилися, але не встигла назвати жодного.

— Добре, — несподівано погодився Джозеф.

Що, так просто?

— Ви берете мене на посаду помічника?

Навіть прикро, що місце дісталося їй так легко. Але рано Тереса тішилася.

— Поки що ні. Я відібрав вас як одну з претендентів.

— А скільки їх буде всього?

— Небагато. У мене високі вимоги до претендентів. І, до речі, чому вас має турбувати їхня кількість? — Джозеф саркастично підняв брову. — Ви ж упевнені у своїх силах. Переконували, що кращого асистента мені не знайти.

— Не знайти, — настирливо підтвердила Тереса, ігноруючи його сарказм.

— Усі відібрані мною претенденти мають пройти співбесіду, за результатами якої я й призначу асистента. Думаю влаштувати співбесіду завтра у другій половині дня. Я вас запрошу. А поки що можете бути вільні.

Тереса звернула увагу, що поки йшлося про співбесіду, до Джозефа повернувся чудовий настрій. Він уже не палав і виглядав цілком задоволеним собою. І ось це Тересу і насторожувало.

— Які питання будуть на співбесіді? Я хотіла б знати, щоб підготуватися.

— Нічого особливого. Загальні питання. І, певна річ, ментальна перевірка. Я маю бути впевнений у своєму асистенті.

А ось вона і каверза. Як би Тересі під час цієї перевірки не втратити спогади про маленький пікантний інцидент? Та й до біса його, цей спогад, от тільки ментальна перевірка небезпечна ще й іншим. Джозеф може зрозуміти, що у Тереси є від нього таємниця стосовно того, що вона є нареченою, якою він знехтував.

— Я не наполягаю на співбесіді, якщо вас не цікавить місце помічника, — Джозеф усміхнувся оманливо м'яко. — Якщо відчуваєте, що інші претенденти сильніші за вас і більше гідні цього місця, то можете на співбесіду не приходити.

— Чому ж, я прийду, — уперто пообіцяла Тереса.

Завдання перед нею постало нездійсненне. Як пройти ментальну перевірку у найсильнішого в князівстві менталіста, але при цьому не дати йому можливості дістатися спогадів та секретів?