Читати книгу - "The Russia Conundrum - Mikhail Khodorkovsky-ua, Mikhail Khodorkovsky-ua"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
П’ятьма десятиліттями раніше велика російська поетеса Анна Ахматова описала у своїй епічній віршованій драмі “Поема без героя”, як коротка зустріч з чарівним британським дипломатом відкрила їй очі на інший, омріяний всесвіт за межами похмурої реальності радянського життя. Ахматова назвала його “гостем з майбутнього”, бо вважала його таємничим вісником майбутнього, яке одного дня може настати і для Росії.
Майбутнє дозріває в минулому…
У всіх дзеркалах на стіні
показують людину, яка ще не з’явилася.
який не зміг увійти до цієї білої зали.
Він не кращий і не гірший,
але він вільний від прокляття Лети:
його тепла рука дає людську обітницю.
Цей гість з майбутнього, невже
що він справді прийде до мене…?
- *
У 1987 році пані Тетчер з її самовпевненим оптимізмом і непохитною вірою в західні цінності, стильними капелюшками, гламурними пальто з соболиним коміром і бежевими замшевими черевиками теж здавалася “гостею з майбутнього”, провісником того, яким може бути майбутнє Росії, якщо буде зроблено правильний вибір і історія прихильно подивиться на зусилля нації.
*Розділ 3
ПОВОРОТНИЙ МОМЕНТ
Горбачовські реформи створили можливості для тих, хто був здатний ними скористатися. Але десятиліття радянської держави знищили в людях здатність до ініціативи, і мало хто приймав виклик приватного підприємництва. Люди настільки звикли до того, що держава приймає всі рішення за них - забезпечує їх мінімальною заробітною платою за мінімальну роботу, елементарним житлом, опаленням та їжею - що вони втратили здатність думати і діяти самостійно. Для тих з нас, хто був готовий ризикнути, перебудова запропонувала можливість великої винагороди. Банк “Менатеп” процвітав; за тодішніми мірками, ми з партнерами жили в достатку.
Але була одна проблема. Жорсткі комуністи були розлючені заграванням Горбачова з капіталізмом і погрожували повалити його. У серпні 1991 року вони влаштували путч. На вулицях стояли танки, Горбачов був затриманий у своєму будинку відпочинку в Криму, а лідери перевороту обіцяли повернути Росію до старих часів, скасувавши його політичні та економічні реформи. Якби їм це вдалося, наш бізнес був би розгромлений, і це могло б мати особисті наслідки для нас і наших родин. Люди боялися, що всі права і свободи, які ми отримали з початком перебудови, будуть втрачені назавжди. Ось чому я приєднався до Бориса Єльцина на барикадах навколо російського парламенту, хоча не все в Єльцинській адміністрації - включаючи кумівство і корупцію, що зароджувалася - було мені до вподоби. Змовники наказали танкам і військам захопити вулиці Москви і відправили елітний підрозділ КДБ “Альфа” штурмувати будівлю російського парламенту, щоб знищити нас. Жителі Москви взялися за руки і поклялися стати на шляху танків. Декого з них застрелили або розчавили на смерть, але ми захищали свободу і демократію. Ми захищали себе і все, чого ми досягли. Саме тому ми прийняли рішення не здаватися. Це був один з найемоційніших моментів мого життя.
Коли я стояв на барикадах у ті драматичні серпневі дні, мені було 28 років і я був успішним бізнесменом. З початку того року я був радником прем’єр-міністра Радянського Союзу Івана Силаєва. Я був особисто зацікавлений в економіці та реформаторській політиці Горбачова і його команди. Я пішов захищати російський Білий дім, тому що там був Сілаєв, і тому що це був мій обов’язок відстоювати ліберальну політику, яку ми просували, політику, яку путчисти намагалися зруйнувати. Можливо, я не до кінця усвідомлював значення того, що відбувалося, але я йшов туди з пристрастями, що зашкалювали. Серпневі події підтвердили мою відданість демократії та ринковій економіці.
Серпень 1991 року змінив все для Росії і для мене. Героїзм російського народу і крах путчу відкрили шлях до вільної ринкової демократії. За кілька бурхливих місяців з серпня по грудень 1991 року СРСР розпався, і Борис Єльцин, президент нової незалежної Росії, успадкував владу. Михайло Горбачов розпочав рух до ринкової економіки, але його заходи були обмеженими та обережними. Він хотів зміцнити комуністичну систему, заохочуючи мінімальну кількість економічного підприємництва; останнє, чого він хотів, - це довести комунізм до краху. Але саме це і сталося.
Люди стоять на барикаді перед російським Білим домом у Москві, 21 серпня 1991 року
- *
Несподіваний поворот історії виштовхнув Бориса Єльцина на роль, яку він, на мою думку, не очікував. Перебуваючи в опозиції, він виступав за радикальні економічні реформи, в тому числі за ліквідацію старої централізованої радянської командної системи, але тепер йому довелося втілювати їх у життя. Натхненний перемогою над жорсткими комуністами, Єльцин взяв на себе зобов’язання дотримуватися програми “економічної шокової терапії”, запропонованої йому західними економістами. Це були так звані “чиказькі хлопчики”, молоді технократи на чолі з Джеффрі Саксом з Гарвардського університету, які прибули до Росії за вказівкою американського керівництва з метою перетворити Росію із застійної комуністичної централізованої командної системи на оновлену ринкову економіку, де приватне підприємництво вдихнуло б нову енергію в державу. Їхні ідеї з ентузіазмом підтримали економічні ліберали з реформаторського кабінету Єльцина, зокрема прем’єр-міністр Єгор Гайдар та гуру приватизації Анатолій Чубайс. Чиказькі хлопчики” переконали Єльцина, що він не може втрачати часу, що зволікання збільшить масштаб завдання, і що трансформація має бути завершена до того, як комуністи зможуть перегрупуватися і повернути час назад. Лише створивши нову бізнес-еліту і середній клас, які мають частку в системі, вони стверджували, що можна бути впевненими в тому, що комуністи ніколи не повернуться до влади; якщо залишити в економіці багато націоналізованих галузей, то комунізм легко повернеться. Раніше “Чиказькі хлопці” досягли певного успіху в Польщі після Ярузельського, а ще більше в Чилі Августо Піночета, але це були країни з живою пам’яттю про капіталістичні традиції, в той час як Росія, країна, яка не мала такої історії, була абсолютно не готова до радикальних змін, які вони пропонували.
Реформатори визнавали, що швидкість змін спричинить короткостроковий біль, але вірили, що довгостроковий виграш буде того вартий. Першим кроком Єльцина наприкінці 1992 року, розробленим “Чиказькими хлопчиками” і реалізованим Гайдаром і Чубайсом, стала ваучерна схема, яка мала на меті передати власність на російські державні підприємства російському народові. Кожному громадянину було надіслано ваучер вартістю 10 000 рублів (приблизно 60 доларів), кожен з яких представляв дуже малу
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «The Russia Conundrum - Mikhail Khodorkovsky-ua, Mikhail Khodorkovsky-ua», після закриття браузера.
