Читати книгу - "19 сходинок у Банхорті , Наналі Найт"

 Більшу частину часу я просиділа у своїй кімнаті, написуючи повідомлення Саймону. Номер я попросила у Бріанни і тепер намагаюся зв'язатися з цим йолопом, взнати  що за дурня із моїм скетчбуком.
 Коли він навіть не подивився на мої повідомлення (його навіть не було у мережі), я почала дзвонити, хоча подібне не полюбляю. Через три спроби зрозуміла, що чорта з два Саймон мені відповість. Сподівалася, що він у соц.мережі відповість.
 Я зайшла туди з аккаунта Кріса, бо свого там не було. Я пишу у дірект Саймону, повідомляю, що він не має права використовувати мої роботи і благаю його видалити ці пости.
 Поки чекаю хоч якоїсь реакції, то дивлюсь у вікно. Я досі у навушниках через грім, як раз блискавка промайнула біля сусіднього будинку, а вітер зривав листя з дерев. 
 Повертаюся до телефону і бачу, що Саймон мене заблокував у цій соц.мережі. Я в шоці! Як мені відповісти у чаті так ні, але сміливо блокує мене там. 
 Я лягаю спати, коли вже негода стихла. Згадую про Арі, стукаю по стіні їй. "Вибач мені. Так, це мій малюнок, але я його не викладала, я все поясню". Чекаю на відповідь, мабуть, хвилин п'ять. "Не хочу тебе слухати навіть"-що відповідає вона.
 Ну все. Знов усі старання пішли коту під хвіст! І все це через друга, якому я вже довіряла... Закрила очі і не бачила ніяких снів.

 Ранок був після вчорашньої негоди прохолодним. Одразу беру телефон до рук і бачу повідомлення від Саймона:
"Вибач, що не відповідав, заснув із розрядженим телефоном. Щось термінове?"
 Я вже вибухаю люттю, червонію від неї. Він ще й нагло бреше! Одразу відповідаю:
"Після дев'яти у дворі тітки, обов'язково! ЦЕ ТЕРМІНОВО!"
 Через секунду вже була відповідь.
"Добре, до зустрічі."
 Я потім поснідала як і раніше, коли ми з Арі були у, скажемо так, не в кращих стосунках: мовчки і декілька раз помічаючи на собі спопеляючий погляд.
 А вже тоді я сиділа у вітальні за телевізором і чекала на Саймона, думала що казати йому. Як на зло, усі в будинку окрім Аріани поїхали по своїх справах: Кріс вирішив піти до центра та купити щось з техніки, бо тут виявилося дешевшим ніж у нас, а ось мама з тіткою поїхали разом з Кларком на шоппінг. Тому нікого спитати пораду не було, окрім сестри, яка, звісно ж, знову не балакає зі мною.
 З запізненням у три хвилини у дверях з'являється Саймон, увесь розкуйоджений і спітнілий, наче біг сюди.
-Я вже тут,-бурмоче він.-Що сталося?
 Я підводжусь і показую йому сторінку в телефоні з моїми роботами.
-Що це?-не розуміє той, зіщурюючи очі.
-Не роби з себе дурня, це твоя сторінка.-кажу я, ледве стримуючи себе, щоб не дати ляпаса йому за зраду.-Де ти виклав усі мої малюнки зі скетчбука без мого дозволу!
 Він трохи здивовано зводить брови.
-З чого ти взяла, що я це зробив?
-Бо єдиний, у кого був мій скетчбук декілька днів, це ти. Чи не так?
-Найя, я навіть не спромігся би зробити таке.-хмуриться Саймон.-За кого ти мене маєш?
-Тоді докажи, що це не ти!-кричу я, кашляю від незвички.
-Добре, якщо треба, то докажу.-хлопець тягнеться до своєї сумки через плече і шукає телефона, але лається,  коли не знаходить його.-Чорт, мабуть, забув.
-Ти знущаєшься?!-випалюю я, стискаючи кулаки.-Ти думаєш, що я зовсім дурна, щоб повірити у таке?! Ти усе заздалегідь продумав, я впевнена в цьому.
-Найя, я б ніколи такого цього зробити, чесно. 
-Тоді хто це зробив? Скажи мені, хто це міг зробити, окрім тебе?
 Саймон роздратовано підняв вказівний палець та відкрив рота, але нічого не сказав, лише відвів погляд.
-Усе ясно.-кажу я, знов на душі ніяково, а сльози просяться на вихід.-Ми більше не друзі.
Я розвертаюся і біжу до сходів, він за мною.
-Найя, стій!
  На сходах Саймон намагався схопити мене за руку, але тут одразу підлітає по сходах до нас Арі, плескає по його руці і прикриває мене.
-Хлопче, не розпускай тут свої ручки!-грубо та глузливо звернулася до нього.
-Я лише хотів....
-Ґеть звідси, поки ти не вилетів звідси, як шмарклі у хустку.-погрозливо говорить Аріана.
 Саймон злякано поглянув на мою сестру, а потім з якоюсь люттю в очах на мене, розвернувся і пішов до виходу. 
 Я перелякано дивлюсь на сестру.
-Ти все чула?-питаю я.
-Так, усе. Господи, вибач, що знову не повірила тобі.-кладе долоню мені на плече.
-Все нормально. 
-Що ти будеш робити?
-По перше, завари мені чаю.
 Поки Аріана мені пішла заварювати чаю, я кидала скарги на аккаунт Саймона у тій соц.мережі. Але нічого не зміниться одразу, а переглядів все більше і більше. Мене розриває від того, що люди хвалять мої роботи, але не знають, що це не я. А особливо добив коментарій самої Ешлі Шинек на малюнок з нею.
"Дуже гарний арт, квітко! Мені подобаються твої роботи!"
 Я, заглядаючи до її аккаунта, гортаю різні пости від звичайних артів з репостів до публікації нового концерту. Бачу дві пошти: одна для фан-артів, друга-для підтримки. Я довго вагаюся чи писати їй. Може вона допомогти мені? Думаю, так, бо вона вже відома людина і до неї прислухаються.
 Я вирішила спробувати і пишу на пошту для підтримки їй лист:
"Привіт! Це Найя, що намалювала тебе, ти мені ще дала автограф на концерті у Джей-Сіті. В мене виникла проблема і вирішила звернутися до тебе. Той аккаунт, на якому усі мої арти разом з твоїм опубліковані-не мій, я ніколи не сиділа у тій соц.мережі. Історія не звична, але якщо коротко: мій новий друг скористався нагодою і вирішив пропіаритися за допомогою моїх робіт, а ще робить вигляд, що не причетний до цього. Я кидала вже скарги на нього, але не знаю, коли на них звернуть увагу. Чи можеш допомогти мені?
 Буду дуже вдячна, якщо відповісиш!"
 Я відклала телефон і зітхнула. Ну звісно ж, не відповість, а якщо і зможе, то чорт зна коли. Вона-популярна, листів до неї приходить багато і я не думаю, що вона читає їх усіх, якщо взагалі читає. 
 До мене заходить Аріана із чашкою чаю, віддає мені та сідає поряд. У ніс вдарили нотки м'яти та лаванди разом.
-Ну що?-питає вона.
-Кинула декілька скарг, поки нічого. А ще під коментарями знайшла Ешлі Шинек, написала їй на пошту.-розповіла я крадькома, сьорбаю чай. Зазвичай це дратує її, але вона стримує своє невдоволення. 
-Гадаєш, вона допоможе тобі? 
-Може так, а може й ні. Але спробувати треба.
 Ще й години чаювання не пройшли,як прилітає відповідь від Ешлі.
"Привіт, квітко! Рада, що ти мені написала. Мені шкода,  що так сталося, але я тобі допоможу. Я напишу про це у себе, а також в мене є знайомий, що працює зі скаргами у цій соц.мережі, можу попросити звернути увагу на це першочергово. 
 Не переймайся за це, усе зробимо. Дякую, що звернулася до мене!"
 На душі одразу ж легше, даю прочитати листа сестрі, на її устах з'являється тепла усмішка.
-Все ж таки, вона хороша людина.-каже Аріана.-Перевір, чи написала вона пост. 
 Я заходжу через аккаунт Кріса у застосунок і заходжу на сторінку співачки. І вона зробила, що сказала:
"Привіт, мої квіточки, сьогодні до мене звернулася одна з вас, яка потрапила у халепу. Хочу попередити, що та людина, що постить арти ( в тому числі зі мною був), вкрала саме у неї ці роботи. Прохання усіх, хто підписаний на цю сторінку-відписатися, а також накидати скарг, щоб цю людину заблокували. Гарного дня вас усім!"
-Вона це зробила,-усміхаюся я.
-Тепер чекаємо реакції її аудиторії. Хочеш ще чаю?
 Киваю у відповідь, продивляючись коментарі під постом Шинек.
-Пішли на кухню.
 Ми разом засіли на кухні, потім приїхав Кріс першим. Приєднався до нашого чаювання. До речі, був трохи здивований, що ми спокійно балакаємо одна з одною після вчорашнього.
 Поки ми сміялися з печивом у роті, Кріс заглянув на сторінку Саймона і здивовано звів брови на чолі.
-Оце так швидко його заблокували!-повідомив він й показав на телефон пальцем.
 Ми побачили, що на сторінці все видалено і соц.мережа  повідомила, що цього користувача було заблоковано через недотримання правил.
-Можна вважати, що ми перемогли?-спитала сестра.
-Мабуть, так!-всміхаюся я.
-Тоді біжу за колою та тортиком для святкування!-встає Кріс.
-Добре, почекаємо тебе.-кажу я.
  Він пішов до магазину найближчого, а ми поки дістали з кухні декілька стаканів та тарілок з вилками, поклали на журнальний столик біля дивану і сіли дивитись якісь новини.
  Вже приїхали мама з тіткою. Джозеф узяв з їх рук пакети і поніс у кімнати, а вони пішли до нас.
-Кріс повернувся вже?-питає мама.
-Так, але пішов за колою та тортиком.-повідомляє Аріана.-Чекаємо на нього.
-А ви щось святкуєте?-цікавиться Брі.
-Так, наше перемир'я.-киваю я.-Хочете, то до нас можете приєднатись.
-Залюбки, доню!-всміхається мама.
 Ми сіли разом і дочекалися Кріса з пакетом. Розклали усе, порізали торт і почали святкувати.
 За цей час мама з тіткою розповіли як вони сходили по магазинам.
-До речі, через день їдемо додому.-каже мама.-Ми вже і так надовго засілись у Брі, а за разом з нами поїде батько.
-Блін, шкода, що їдемо.-засмутилася я.-Я вже звикла тут.
-Я теж до вас звикла, пташечки.-всміхається Бріанна.-Не уявляю, що буду робити без вас.
-А ви з Майлзем не планували разом повернутись на шоу?-цікавиться брат.
-Ні, лише як друзі залишаємося. В нас дуже різні вже роботи.
-Ну, добре.
 Через час ми навіть не хотіли вечеряти, бо наїлися торта, тому розбіжалися по кімнатах, щоб піти спати.
 Тільки зараз помічаю, що мені написує Саймон. Я навіть не встигала гортати ці повідомлення, як швидко він їх писав. Я просто заблокувала його усюди, лягла спати.