Читати книгу - "Товариство Елементорів. Том 1. Кривавий діамант. Частина І, Fata Morgana"

— Ларрі, – тремтячим голосом погукала його Моллі. – Прошу, не тримай паузу так довго. Мені стає страшно. 

— Промивай знову. – пролепетав кузен, протягуючи їй сіро-блакитну масу та чисту марлю. 

Вона швидко схопила баночку, ледь не впустивши її з рук, які дрібно тряслися. Якнайскоріше приклала м’яку тканину до свого горла, нервово ковтаючи слину. Її груди здавлено здригалися, а повітря різкими видихами виривалося з рота. Моллі притискала до рани компрес, часто змочуючи його у рідкому гелі, бо чомусь він надто швидко висихав. 

Ларрі поставив перед нею ще один флакончик зі світло-коричневого скла. 

— Пекло, коли промивала драконючою слиною? – запитав він, в задумі крутячи шийку пляшки. От тільки рухи його були аж занадто різкими.

— Так, – прошепотіла Моллі, боячись, що як підвищить голос то розплачеться на місці. – Дуже. 

— Нудило?

— Що?

— Нудило чи ні? – мало не крикнувши, повторив Ларрі, а Моллі побачила у його очах віддзеркалення свого власного переляку. 

— Ні. – через силу видихнула вона.

Кузен полегшено зітхнув, відкинувшись на стільці. Він прикрив долонею рота, закидаючи голову назад, та здавлено застогнав. Ларрі просидів так досить довгий час, видаючи якісь дивні звуки, що віддалено нагадували схлипи. Моллі помітила, як сіпався його борлак. Коли юнак нарешті поглянув на неї, вона помітила панічні сльози, що застигли в його очах.

— Ларрі?...

— В тебе є кава? – ледь чутно прошепотів він. – Треба терміново випити чогось.