Читати книгу - "Зерно правди"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Так, тату, я хочу косарку!
— Хіба що для волосся!
Гельця підбігла до столика.
— Ти забув, що я хочу мати довге волосся. Отаке, — махнула вона рукою на рівні сідничок.
За дитиною причалапав Соберай, помітно засапаний. Прокурор подивився, як він робить великий ковток з банки пива, і подумав, чи Собераї займалися вчора подружнім сексом. З одного боку, він би дуже здивувався, з іншого вже встиг зрозуміти, що всупереч поширеній думці розсадником різноманітної розпусти були не великі метрополії, а якраз маленькі містечка.
— Ходи, допоможеш мені занести цей мотлох до кухні, — звернулася Соберай до чоловіка.
— Зглянься...
— А як там із цією танцюючою квіткою? — невинно запитала Геля.
— Звичайно, що я покажу тобі танцюючу квітку, — пожвавився Соберай. — А баняки занесе пан прокурор. Дитина з міста приїхала, нехай утішається.
Вони разом з Гелею повернулися до садка, щоб установити там танцюючу квітку, хай там як вона виглядала, а Шацький з Басею Соберай позбирали тарілки й пішли цілуватися до будинку. Лише коли радісні вигуки повідомили про успіх операції «квітка», Теодор і Бася відірвалися одне від одного й вийшли на терасу з тацею, повного шматків пирога.
Танцююча квітка справді танцювала, певне, вона була так сконструйована, що вода, яка протікала крізь неї, примушувала голівку кивати навсібіч, і це створювало кумедний ефект. Геля залишилася біля квітки, щоб пищати, підстрибувати й марно ухилятися від водяних струменів, а Соберай повернувся до столика.
— У тебе чудова донька, — сказав він і підняв догори банку з пивом. — За твої гени.
Шацький у відповідь підняв свою склянку з кока-колою. І водночас пригадав собі, що Соберай колись йому розповідала, що вони із чоловіком не можуть мати дітей. Невже це означає, що вона не використовує жодних контрацептивів і звикла до того, що секс не означає продовження роду?
— Коли поінформуєте медіа про Вільчура? — пошепки запитав засапаний господар квітки. Іще раніше вони домовилися, що при дитині не обговорюватимуть справу.
— Про те, що заарештований — працівник поліції, у понеділок. А решту якомога пізніше, — пояснив Шацький, не зводячи погляду з дитини, стара батьківська звичка. — Ми в загальних рисах розповімо про особисті мотиви, спростуємо чутки про серійного вбивцю, прикриємося таємницею слідства. Істерія вщухне, а потім буде все, як завжди. Слідство триватиме місяцями, коли вже буде можливо переглянути документи й з’ясувати мотивацію Леона В., це мало кого цікавитиме. Довкола процесу здійметься галас, але це вже, мабуть, не наша проблема.
— Чому?
— Це наші останні дні із цією справою, — на відміну від свого сивочолого колеги, Соберай через це не страждала, навпаки, здавалася захопленою. — Тео ще повинен допитати Вільчура перш ніж віддати наказ про арешт, але документи справи невдовзі перейдуть до іншої прокуратури, можу закластися, що це буде окружна прокуратура в Жешові.
— Шкода, — Соберай згнітив банку і вкинув її до торбинки зі сміттям. — Мені хотілося почути від вас, як усе було.
2
Переодягання в костюм тривало довше, ніж сам допит. Леона Вільчура привели, він підтвердив свої особові дані, а тоді заявив, що відмовляється давати свідчення. Прокурор Теодор Шацький трохи подумав, тоді підсунув протокола, аби той підписав. Вільчур був стріляним поліцейським вовком, який чудово знав свої права, усі прохання, погрози, заклики до сумління були тут марні. Стратегія мовчання була ідеальною, якби Шацький був його адвокатом, він порадив би Вільчурові те саме, навіть не зазираючи в документи. Справа була закручена, докази сумнівні, історична мотивація неймовірно каламутна, на слідчих чекала тяжка праця, пошуки доказів і свідків, у принципі слід було від початку виконати всі дії поліції, позаяк присутність Вільчура робила їх недійсними.
Та попри це, перш ніж покликати охоронця, Шацький зупинився у дверях.
— Може, усе-таки? — запитав він. — Три вбивства. Три жертви. Після стількох років роботи в поліції, після стількох розслідуваних справ, стількох упійманих злочинців, ви не вважаєте, що вам краще зізнатися? Щоб справедливість перемогла. І все.
— Ви помиляєтеся, пане прокуроре, — заскрипів Вільчур, навіть не обертаючись у бік Шацького.
Розділ дванадцятий
неділя, 26 квітня 2009
У православних християн нині Мертвецький Великдень, свято, схоже на Дзяди або Задушки, коли споживання їжі на цвинтарях має допомогти душам померлих потрапити до неба. В охоронців польських в’язниць — День тюремного працівника. День народження відзначають Ян Петшак і Анна Муха. Свинячий грип шаленіє. Медіа без угаву інформують про випадки зараження в нових країнах, польські музиканти в Мексиці стверджують, що «вулиці виглядають, як відділення інтенсивної терапії», міністр охорони здоров’я переконує, що Польща готова до атаки хвороби. До Риму приїздить Олександр Лукашенко, це його перший закордонний візит від 1995 року. Прем’єр-міністр Туск підписує заяву, що він погоджується передати свої органи для пересадки. Опозиція в розпачі, бо лише після смерті. Сандомиряни рекламують своє місто на Варшавському туристичному ярмарку, тимчасом у місті виступає етнічний рок-гурт «Якісь кореші», на Віслу повертають прогулянкові пароплави, проте подія дня — це таки весна, нарешті весна! Тепло, сонячно, температура перевищила магічний бар’єр у 20 градусів.
1
Прощання з Геленою-Євою Шацькою було неймовірно болісним. Що ближчою ставала година від’їзду автобуса, то гіршала атмосфера, незважаючи на всі зусилля Шацького й намагання розважити доньку. Дорогою до так званого автовокзалу, який насправді був будкою із фанери й рифленої бляхи, одинадцятирічна дівчинка тихо плакала, а біля автобуса розридалася й учепилася за батька так істерично, що той подумав, чи бува не відвезти її до Варшави машиною. Але йому на допомогу поспішила огрядна енергійна жіночка, яка подорожувала з онукою приблизно такого ж віку і, бачачи критичну ситуацію, запропонувала заопікуватися другою дівчинкою під час подорожі. А «друга дівчинка», щойно відчула можливість розваги, негайно радісно цьомкнула тата в чоло й зникла всередині на диво пристойного автобуса.
Попри це прокурор Теодор Шацький сумний і невеселий повертався... от-от, куди? Додому? Це чуже помешкання не було його домом. До себе? Радше так, «у себе» може означати все, що завгодно: дім, готельний номер, ліжко в гостелі або намет у кемпінгу. Так можна сказати про будь-яке тимчасове місце проживання.
Отож він повернувся до себе, та щойно глянув на
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зерно правди», після закриття браузера.