Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

46

* * *

Слава

Навіть не думав, що всього за пару днів усе в житті могло б так змінитись! Я більше не божеволію, хоча, ні, вірніше, - дуже навіть божеволію, - але по-іншому. Ходжу щасливий, постійно посміхаючись. Дурію від її посмішки і волосся, в яке так солодко зариватися руками! Так би і не відпускав, засинав би і прокидався б, пестячи їх, занурюючись у їхній запах!

Дах уже не рве, - зате серце ожило і б'ється якось зовсім інакше. Ну, а наша близькість, - це просто справа часу, і я готовий його дати моїй дівчинці скільки завгодно. Смішно, - завжди терпіти не міг цього ранкового пробудження, коли ти не один у своєму ліжку. А ось з Лєрою просто мрію прокидатися поруч, відчуваючи шкірою її тепло і щоб першим, коли прокинусь і побачив, була її посмішка. І ніжні пальчики, які б пробіглися по моїх грудях і нижче ... Але про це потрібно змушувати себе не думати, поки у нас з моєю красунею така строга дієта.

Я щасливий.

Озираюся довкола і сам собі не вірю. Ось воно, виявляється, яке щастя! Просто мила ніжна ласкава усмішка твоєї обожнюваної дівчини з дивовижними очима. І знання, що вона тебе кохає. Спокійне щастя, схоже на запах осіннього листя під ногами. Воно не розриває. Навпаки, приносить у тебе світло, яке не опікає.

Не дивлячись, відповідаю на дзвінок, хоч і з незнайомого номера. Зазвичай не беру, - чи мало шалених безбашених фанаток, цей період сліз, зітхань і істеричних зойків про те, що вона прямо тут же, поки ми на зв'язку накладе на себе руки, якщо я не відповім на її почуття, я давно вже пройшов. Звичайно, я не кидаюся своїм номером праворуч і ліворуч, давно вже цьому навчився, після того, як змінив їх з десяток, але іноді хтось таки просочується. І звідки лише беруть?

- Здрастуй, Славочко, - якось до в'язкого липко щебече віддалено знайомий голос. - Як ти себе почуваєш?

Смішно. Про самопочуття панночки, які всіма неправдами знайшли мій номер, мене ще не питали. Але навіть цей дзвінок не спроможний зіпсувати мені настрій!

- Хто це? – говорю сухо і стало. Вже рефлекс такого голосу виробився за такими дзвінками.

- Це Рімма, - здається, вона там явно усміхається.

- Рімма? – я одразу підбираюся, а від спокою не залишається й сліду. – Що? Щось із Лєрою?

- О, так, - вона огидно розтягує слова, так що хочеться її штовхнути.

- Ти можеш нормально говорити? Що? - Я вже кричу. Точно пну цю поганку, як побачу! - Давай по суті!

- У Лерочки все просто чудово, Славко! Зараз вона кохається зі своїм професором у готельному номері. І мені ось цікаво, як ти, Славку, себе при цьому почуваєш? Тобі не дають, дражнять, водять за носа, а з ним… Ні, я, звичайно, все розумію! Ти хто? Так, дрібниця, пустушка, пшик! Сьогодні чемпіон, - а завтра і нема тебе, і ніхто не згадає! А він – фігура видатна… Зв'язки, бабло, можливості… Не як у тебе, - швидкоплинно… Цікаво, він Лерочку візьме до себе на фірму, щоб йому робила ранковий мінет для підняття працездатності, чи вона мітить у утриманки? Хоча, - ні... Лерочка, напевно, наївна провінціалочка, думає, що він з нею одружиться... Не дарма ж вона тебе собі завела... Щоб понервував професор, похвилювався... Думала, дурна, що приревнує і заміж покличе, ахахах! То як ти почуваєшся, рогоносцем?

- Ріммо, ти, здається, чогось перепила чи обкурилася, - десь дуже всередині я спокійний, але рука так стискає айфон, що він, здається, зараз розлетиться. - Іди проспись і не дзвони мені більше, - треба Лєру звідти забирати, а то, реально, хрін її знає, що ще утне ця ненормальна

- Не віриш? - Вона регоче. – Ну, як знаєш, моя справа – попередити. «Азель», 69 номер. Можеш перевірити, але, якщо хочеш, так і продовжуй ховати голову в пісок і залишатися ідіотом, що повзає на колінах перед повією, яка тебе ні в грош не ставить. Бувай!

Твою матір!

Без реальної адреси я б, природно, проігнорував би все це марення. Але адреса є, - і тепер вона прямо горить перед очима. Ні, після ситуації з Артуром я вже не такий ідіот і тих помилок повторювати не збираюся! Але, блядь, якось це мені зовсім не подобається!

Набираю Лєру. Марно. Абонент недоступний. Ні, звичайно, Рімма, як і минулого разу могла все це вигадати, фантазія в неї - мама не горюй, але - сенс?

Бля, зрештою, що я тут встав, як заморожений, і міркую? Подумки сам собі фігачу ляпас і вже через секунду опиняюся в машині. Несусь містом, ні про що не думаючи. Думати буду потім. Коли побачу, що там, у номері.

- Спокійно, Бурін, - тільки й бурмочу собі під ніс. - Без довіри немає кохання, забув?

Так, головне, ще б дров не наламати... Якби вона мені хоч щось сказала! Здається, я вже повинен був заслужити на її довіру! Хоча… Після того, як Лєра бачила, як я перетворююся на бика, для якого мужики поруч із нею перетворюються на червоні ганчірки, які треба розривати, то, звичайно, промовчала…

Зупиняюся біля входу та повільно рахую до десяти. Вдих. Видих. Ще вдих… Головне – не зриватися. Не вибивати зараз із ноги двері в цей номер. Чи не психанути. Не наговорити нікому того, про що після пошкодую. Ще раз. До десяти. І – вдих-видих…

________________

Дівчата! Ви-неймовірні! Нас вже назбиралось 71!!! Тож викладаю ще одну продочку!!! А зберем 80 ? Вийде? Підписуйтеся, якщо внига вам подобається!!!

Ви навіть не уявляєте, як надихаєте мене!!!

Люблю вас!

ВАША Кіра

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно