Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

— На що ти натякаєш?

— На те, Аурі, що я не можу тобі довіряти. Мене намагаються вбити, і ти – чудовий інструмент у їхніх руках.

Аурі спочатку зблідла, а потім... на її очах з'явилися сльози.

— Ти мене звинувачуєш...?

— Ні. Цілком можливо, що ти навіть цього не знаєш. І не дізнаєшся, - стежачи за реакцією своєї "дружини", сказав я.

— Ти зараз серйозно, Віторе? Чи може це твоя помста мені? Ти знаєш, скільки я дорікала собі за ці місяці, що так і не відвідала тебе? Я зрадила тебе і визнаю цю провину. Але я... я не знала, чи хочеш ти бачити мене. А після всіх оповідань Ерманії, я справді повірила, що ти.. божевільний і не впізнаєш мене. До того ж... багато хто казав, що ти став небезпечним. Але я, як і раніше, тебе кохаю. Просто я... визнаю свою слабість. Я не змогла прийти до тебе. Я не хотіла запам'ятати тебе іншим. Але я ніколи не хотіла тобі смерті. Я подумала… що після розлучення, після одужання… ти вирішив… вирішив… змінити своє життя, почати все спочатку. Зі мною.

Аурі замовкла, а я замислився над її словами. В одному вона мала рацію: я хотів почати життя спочатку.

— А цей поцілунок? - тихо спитала вона, не відводячи від мене свого пильного погляду.

— Був помилкою. Вибач.

Аурі похитала головою і підійшла до мене. Взявши мене за руку, вона присіла переді мною і прошепотіла:

— Віторе, будь ласка, не проганяй мене. Дай мені шанс! Я досі тебе кохаю. Я знаю, що після Ерманії ти...

— Аурі, піднімись, - жорстко наказав я. - Ерманія тут уже давно ні до чого.

— Ні, Віторе! Я просто так не здамся. Я кохаю тебе. І доведу тобі це. Доведу своє кохання. Завоюю знову твою довіру. Мені начхати на що розраховував король, але для мене це шанс знову повернути тебе. І я його не проґавлю!

Дівчина повільно підвелася і пройшла до виходу.

— Вибач, Віторе. Але в шлюбному договорі, підписаному королем, мене зобов'язали жити у твоєму домі. Хочеш ти цього чи ні, - вже взявши себе в руки і стерши сльози, спокійно і м'яким голосом промовила вона.

— Аурі! - гукнув я свою дружину, коли вона вже майже відчинила двері. - Ми ніколи не говорили один одному про кохання. Не варто плутати кохання і просто секс, - вловивши її обурення, я додав: - Ти кажеш, що кохаєш мене? А скільки в тебе було коханців після мене?

Дівчину збентежило моє запитання, але вона все також з гордо піднятою головою подивилася на мене, і відповіла:

— Це не має значення, Віторе. Головне, що я, як і раніше, тебе кохаю. І знаю, що ти кохав мене. А це означає: у мене є всі шанси знову завоювати твоє кохання.

За нею зачинилися двері і я втомлено провів рукою по обличчю. Набридло мені грати у всі ці ігри. Бракувало мені інших проблем, як тепер виникла проблема на ім'я Аурі. Мені слід сконцентруватися на пошуку клану, щоб король нарешті відпустив мене.

Але мої думки швидко відпливли в інше русло. Її слова змусили мене замислитися про Дарію. Як мені... як мені завоювати довіру та кохання у Дарії?

Я зі стоном зітхнув, знову повернувшись до іншого питання: а що я можу запропонувати цій дівчинці, окрім… паралізованого тіла, глузувань у суспільстві та купки інших небезпечних проблем?