Читати книгу - "Присягнись, що ти мій, Поліна Ендрі"

Повз нас проходить якась пара, чоловік із вагітною дівчиною. Він мигцем кидає погляд на мене, ковзнувши оцінюючим поглядом з ніг до голови. Я ледве це помічаю, і вже забула, але Блейк — ні.

Він красномовно хмикає, повернувшись слідом за цим чоловіком, і його рот кривиться в усмішці.

— За тобою обертається кожен другий чоловік, якщо не кожен, — каже він, і я зупиняюся в коридорі, збентежено повернувши голову. Справді, цей чоловік обернувся, кинувши на мене ще один погляд.

Я здивовано дивлюсь на Блейка.

— І тільки я примудрився проворонити таке щастя, — продовжує він, але всупереч словам на його обличчі грає слабка щира усмішка, коли він заправляє пасмо волосся мені за вухо. - Сліпий ідіот. Чим я тільки думав, втрачаючи таку, як ти?

- Яку таку? — з нерозумінням питаю, відчуваючи, як у мене перехоплює подих.

Блейк робить крок ближче і трохи нахиляється, його очі стають м'якими, майже ніжними і дивляться прямо в мої.

— Безцінну, — випалює він, а потім цілує мене.