Читати книгу - "Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб."

А. с. 32, том 2 — Седов Т. А.: «...я не бачив, щоб вони падали, вчиняли якісь дебоші. У Гасанова ледь заплітався язик. Нецензурні слова поодиноко були, як у розмові двох звичайних чоловіків. Але причин для затримання не було».

Тобто висновок з цього може бути зроблений лише єдиний — причин для затримання не було.

Далі події розгортались наступним чином. Налетівши з-за спини на Буцка цитую «...сержанти заломили руки перехожому за спину та вели в напрямку РВВС» — Куліков (а. с. 42, том 1).

Яка може бути реакція у людини, на яку напали ззаду, заломили руки за спину, неочікувано, болісно, нахабно, двоє, в чию професійну діяльність входить цей прийом.

Будко розгубився. Від болю подав корпус вперед, зігнувся в напрямку заламаних рук. Природнім був також рух ніг, також вперед, інакше просто впав би на асфальт головою вперед.

Тим ж рухом корпусу Будко випадково штовхає плечем Мельника, який знаходився збоку. Нога Буцка опиняється за правою ногою міліціонера (потерпілого). Від випадкового поштовху плечем в корпус Мельника його тіло рухається назад у напрямку руху тіла Буцка. Мельник не встигає перенести свою ногу за ногу Буцка, спотикається об неї, переносить центр ваги на свою праву ногу, його тіло одержує обертальний рух і...звернемось до висновку експерта № 16 від 02.06.2000 р. (а. с. 56—57, том 2): «спіралевидні переломи кісток правої голені — на межі середньої третини та нижньої третини великоберцової кістки та малоберцової у верхній третині — у Мельника виникли не від прямого травматичного впливу (удару), а від обертального руху тіла при фіксованій правій стопі, про що свідчить наявність спіралевидних переломів голені на різних рівнях».

Вони не могли виникнути внаслідок удару ногою, як показують Мельник та Попов. Вони виникли при фіксованій правій стопі (опорній), що могло бути при вказаних Буцком обставинах.

Висновок категоричний.

Тобто, можна встановити з усією впевненістю, що:

1) Буцко не порушував громадського порядку.

2) Працівники міліції Мельник та Попов по відношенню до Буцка, так як він нічого не порушував, діяли не відповідності із своїми повноваженнями.

3) Працівники міліції діяли не з дотриманням, а з порушенням встановленого порядку. Тобто їх дії були незаконними.

Відповідальність за ч. 2 ст. 133 і КК України наступає лише тоді, коли була протидія законній діяльності працівників міліції по охороні громадського порядку.

Але, як встановив суд, працівники міліції налетіли на Буцка зі спини, почали заламувати йому руки, не виражаючи будь-яких вимог або розпоряджень, які повинен був би виконати, але не виконав мій підзахисний, то необхідно визнати, що за цих обставин він правомірно захищався від нападу.

Пленум Верховного Суду вимагає при встановленні, що якщо правопорушення було викликано неправомірними діями окремих посадових осіб, щоб суди притягували винних до відповідальності.

Висновок тут єдиний: злочинне діяння згідно ст. 7 КК відсутнє. Дії Буцка не можуть бути визнані протиправними та підлягати покаранню. Згідно ст. З КК України він не може нести кримінальну відповідальність. Опір явно незаконним діям міліції слід розглядати за правилами необхідної оборони.

Нанесення при перевищенні необхідної оборони тілесних ушкоджень середньої тяжкості за КК України не тягне покарання. І це при тому, коли ушкодження наноситься навмисно. В даному ж випадку це відбулось випадково. В наявності є казус, за який Буцка поставили перед судом.

Шановний головуючий, з почуттям виконаного обов’язку захист на цьому закінчує і просить Вас винести виправдувальний вирок.

Дякую за увагу!

Процесуальна фігура Каграманяна А. Г. є в цій справі дещо особливою в порівнянні з іншими хабародавцями. Однак специфіка цієї фігури може бути з’ясована лише тоді, коли буде викрита особливість його умислу при здійсненні злочину, характер дій та намірів тих, хто залучив його до цієї справи та допоміг все це здійснити. Адже не випадково Гавор на досудовому слідстві та в суді так охарактеризував своє ставлення до злочину Каграманяна: «Я відчуваю свою велику моральну провину перед Каграманяном», «У мене немає потрібних слів, щоб висловити свою провину перед Аркадієм», «Те, що сидить Каграманян, — цілком моя провина».

В чому ця провина, чому такий нещадний до себе Гавор в оцінці своєї причетності до злочину Каграманяна, чому у нього навіть «не вистачає потрібних слів», щоб висловити свою велику моральну провину перед ним?

Для відповіді на це запитання необхідно з’ясувати, які обставини штовхнули Каграманяна на злочинний шлях та як були використані вони тими, хто, як виявилося, особисто був у цьому зацікавлений.

Перед усім, особливим чином склалися обставини вступу Каграманяна до інституту. Він, як відомо, не збирався вступати до Дрогобицького ВНЗ, у нього не було таких намірів та планів. Після закінчення у Львові школи та педагогічного технікуму Каграманян вирішив спочатку поступити у Львівський державний університет, який відповідав його середній технічній спеціальності і вже деякому досвіду практичної роботи. В цей університет він надав документи, готувався до вступних іспитів та почав їх здавати. Здавав без будь-якої протекції, без будь-яких знайомств, без недостойних намірів.

Але тут Каграманяна спіткала невдача: отримавши позитивні оцінки з української мови та літератури, він отримав незадовільну оцінку з англійської мови та втратив у зв’язку з цим будь-які шанси вступити до вузу.

Що робить Каграманян, яким чином він намагається вийти із становища,