Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

Як він їй і пообіцяв, вранці її ноутбук квакнув отриманим повідомленням. Правда Адам надіслав їй всього лише якусь адресу, але Єва твердо вирішила знайти час і з'їздити в штат Орегон, туди, куди вела ця сумнівна пунктирна ниточка. Першочерговою же її метою було відвідати доктора Розана. Вже хто-хто, а він міг би пролити світло на деякі сторони особистості її все ще чоловіка. Тому замість того, щоб поїхати на роботу в «Ідріс», Єва здзвонилася з доктором і вже через годину сиділа в зручному кріслі навпроти нього.

- Я дуже сподівався, що вам все ж таки не байдужий стан вашого чоловіка, Єво, - почав доктор Розан, опускаючи співчуття з приводу їхньої втрати, за що  Єва була глибоко вдячна. Він перейшов відразу до суті питання, виправдовуючи свій професіоналізм. - Справа в тому, що Адам перестав відвідувати наші сеанси і мене це турбує. Смерть сина і ... ваша втеча, Єво,  вибили з-під нього усі наявні опори. Він враз втратив сенс, мету і найголовніше віру в себе, у все, що колись здавалося важливим. Раніше, з моєю допомогою Адам був упевнений, що його чітке позитивне налаштування - притягне позитивний результат, але сталося інакше. Сталося непередбачене. Саме так люди втрачають віру в Бога ... і падають. А зараз Адам саме падає в свій внутрішній, підкріплений психотравмою хаос. І що сумно - мене він більше не захоче слухати, нікого з моїх колег. Закон заперечення. Мій досвід для нього більше не авторитетний.

- Що ж робити? Адже напевно існує спосіб, не можна ж махнути на нього рукою! - Єва до хрускоту стиснула зчеплені пальці.

- Спосіб є, - посміхнувся доктор. - І він древній, як і сам цей тлінний світ. ... Любов. Її ніхто не відміняв. Тільки вона здатна терпляче творити чудеса , непідвладні рамкам і логіці . Скажу більше - в його оточенні, ви, Єво, єдина, хто здатний змусити Адама відчувати.

- Він відштовхнув мене, - похитала головою дівчина. - Адам вирішив прогнати мене зі свого життя.

- Може він і має такий намір, але це далеко не його бажання, - запевнивши її, доктор Розан на хвилину замислився. - У кожному з нас дрімає та дитина, якою і ми колись були. У момент, коли Адам був найбільше вразливий - ви раптом кинули його, розбудивши тим самим той колосальний стрес з його важкого дитинства . Але секрет в тому, що Адам вже встиг до вас прив'язатися, і як би далеко він не намагався від вас втекти - він незмінно буде повертатися. Вузли будь-яких його емоцій зав'язані на вас, наприклад, зараз він злиться. Але підсвідомо він буде тягнутися до єдиної близької для нього людині - і це ви, Єво. Я не можу озвучити тимчасові рамки, але готуйтеся до того, що Адам буде відколювати вам сюрпризи, як приємні, так і не дуже. Поки він не зрозуміє, що поруч з вами йому найкраще. І тут ваша головна задача - проявити витримку і терпіння. Простіше кажучи - ваша любов, це і є ліки. Застосуйте їх щедро, але з розумом. Адже, якщо ви прийшли до мене, Єво, то любов вже шукає спосіб врятувати його, а значить - ви теж встигли його полюбити.

   Ця розмова мало їй допомогла в розумінні поведінки Адама, зате він її заспокоїв. «Значить, шанс є, значить, це була не остання наша зустріч, і Адам ще з'явиться на моєму обрії ... коли-небудь», - спочатку Єва посміхнулася своїм думкам, потім важко зітхнула. І щоб хоч трохи переключитися - прийняла рішення їхати до Портленда за загадковою адресою.

  Дорога чекала неблизька, і за кермом в голову лізли всілякі думки, в тому числі і навіжені, особливо про зав’язані на ній емоційні вузли Адама.

Тому не довго думаючи, Єва взяла і знову набрала його номер. Якийсь час він вперто не брав слухавки, але потім все ж відповів.

- І що на цей раз? - похмуро поцікавився Адам, дивуючись з того, як йому хочеться почути її голос, і одночасно він сердився за це на себе і на неї.

- Їду розплутувати таємницю свого народження. Відповідай мені чесно - ти особисто зустрічався з цими людьми?

- Ні. Навіщо? Мені вистачило відомостей, наданих моїми людьми.

- Значить, ти кажеш, я розчаруюсь, - промовила Єва якомога спокійніше і м'якше, майже ніжно. – Мабуть, там все дійсно так паршиво. Хоча, у мене буде шанс відвідати моїх прийомних в трейлерному іржавому жаху. Знайду старих друзів. А ще я все ж таки хочу добитися побачення з братом. Тому наступною на черзі буде в'язниця. Але тебе це не повинно хвилювати, це я так, звітую, поки я все ще твоя ... дружина. Адаме, тільки не кидай слухавку!

Він і не кинув, вона чула, як він в неї сопе.

- Дякую. ... Відповідай мені ще на одне питання. Скажи, на кладовищі, тобі хотілося мене обійняти? Тому що мені дуже хотілося почути, як б'ється твоє серце, Адаме. І я зрозуміла, що мені хотілося цього, ще коли я бродила по торішньому ірландському вереску. ... Хотілося притиснутися до твоїх грудей.

- Єво ...

- Я не намагаюся влізти тобі під шкіру і доколупатися до почуттів - я лише кажу тобі про свої! Так що? Відповідай мені.

- Ти уважно дивишся на дорогу? - напружено прозвучало замість очікуваної  нею відповіді.

- А якщо ні? Якщо мене не стане, тебе це хіба зачепить? - вирвалося у неї, тому що своїми власними емоціями Єва теж керувала не дуже.

- Чорт! Ти ідіотка? Хоча ні, не відповідай, - сердито процідив він. - Хотілося. Так, мені хотілося тебе обійняти. Задоволена? ... Ти чудовисько, Єво Пірс!

- Напевно, - голос Єви здригнувся. - Я кохаю тебе, Адаме, дуже сильно і щиро кохаю, - і не дочекавшись його коментарів, вона відключилася.