Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

- Чудово! Я сподівався ще побачити лорда Ольгафа, - співрозмовник Драгонійського запитально подивився в мій бік, чомусь бажаючи почути відповідь із моїх вуст.

- Ваша Святосте, батько незабаром прибуде. У нього були невідкладні справи, - я помітила, як напружився імператор, взявши мою долоню у свою руку.

- Ось навіть як... Сподіваюся, незабаром ситуація зміниться, - напівбог не спускав своїх очей із наших переплетених із Ріггардом пальців, після чого все ж таки поглянув мені прямо в очі. - Мені здається, ми вже знайомі, Алісандро, - я обережно похитала головою, максимально наблизившись до свого нареченого:

- Не думаю. Можливо, ви помилилися, Ваша Святосте, - головне не показувати своїх переживань, інакше я можу легко стати своєрідною здобиччю у грі можновладних чоловіків.

- Хтозна, хтозна... - простягнув він невпевнено, вмить втрачаючи до мене будь-який інтерес, а тим часом у нас за спиною матеріалізувалися наступні гості Весняного балу.

А я, здається, тільки зараз змогла спокійно видихнути.

Ріггард Драгонійський

Що ж, Іріалі вдалося переманити на свій бік Імаріуса, і тепер найвродливіший з напівбогів обережно промацував кожну гостю, намагаючись відшукати серед них відроджену дочку Крухта. Син богині Кохання щось таке відчув у моїй нареченій, але, на щастя, не зміг розпізнати її силу і дуже вчасно відволікся на наступних прибулих.

- Бачили який він!? - Весело щебетала Астелія, з цікавістю роздивляючись Верховного. - Мені здається, він просто світиться! Така щира посмішка, - дівчина раз у раз озиралася, абсолютно не помічаючи інших присутніх.

- Тобі так здається. Усередині нього є якась Темрява, - несподівано промовила Ліара, і я здивовано поглянув на старшу доньку Істрійських. Невже вона щось побачила? - Не знаю, як це пояснити... - дівчина струснула головою, немов скидаючи ману, і різко замовкла, а до нас наблизився один із гостей балу, у якому я відразу ж упізнав старшого сина клану перевертнів.

- Ваша Величносте, радий нашій зустрічі, - Синьяхт простягнув мені свою долоню для привітання, але погляд його був прикутий до однієї з моїх супутниць, і я помітив, що і Ліара не опустила свої очі, розглядаючи молодого чоловіка. - Не представите мені цих прекрасних леді? - Вовк все ж стримав свій запал і вклонився старшій представниці роду, намагаючись не накликати на себе гнів матінки тієї, що припала хлопцеві до смаку.

Вже це я встиг розгледіти в аурі свого співрозмовника. У перевертнів завжди так. Щойно він зустрічає ідеальну для себе супутницю, то немов би стає більшим, заповнюючи собою весь простір навколо обраниці. І саме це я зараз відчув на власній шкірі. Схоже, на Лорда Ольгафа чекає дивовижна пропозиція, щойно чоловік з'явиться на святкуванні.

- Леді Кармелія Істрійська, - представив пані, яка також помітила зацікавленість молодика до її доньки. - А також ліри Ліара, Алісандра та Астелія Істрійські, - кожна з сестер привітала спадкоємця Безкрайньої Пустоші, як того вимагали правила.

- Синьяхт, Син Першого Місяця зграї Вовків, - хлопець вклонився чемно й одразу ж наблизився до старшої доньки Шостого Лорда. - Сподіваюся, ви мені не відмовите в танці? - Здається, перевертень не мав наміру зволікати, і одразу ж приступив до залицянь.

Утім, Ліара не опиралася такому натиску і з радістю прийняла запрошення. Принаймні, дівчина простягнула долоню, дозволяючи залицяльникові захопити себе в коло танцюристів. Ну, тут я можу бути спокійний, адже вовк точно не дозволить нікому поцупити його "здобич".

- Ви ж знайомі з батьками цього молодого чоловіка? Вони не противитимуться, якщо в його сина зав'яжуться стосунки з моєю донькою? - А Кармелія була дуже добре знайома із законами зграї, раз одразу помітила не простий інтерес хлопця.

- Пхіньяхт не з тих, хто руйнуватиме щастя власного сина, - цих слів було достатньо для того, щоб ліра Істрійська кивнула мені, обережно при цьому видихнувши.

Мабуть, мати все ж переживала, адже вовк міг просто вкрасти її доньку, не очікуючи на згоду батьків.

Відволікшись від роздумів про дивну парочку, я почав оглядати сад, намагаючись визначити для себе ключові місця для нашого майбутнього захисту. Ні, у мене ще була надія на те, що бою вдасться уникнути, але все ж таки щось усередині підказувало, що Іріала не здасться просто так і постарається позбутися суперниці, поки та не ввійшла в Силу і не прокинулася остаточно.

- Сандра! - Поки я промацував територію, поруч із нами опинилася вже знайома мені інтриганка, яка пробралася разом із моєю нареченою в імператорські апартаменти. О боги, як же давно це було! - Добрий вечір, Ваша Величність. Дозвольте поцупити Вашу наречену? Ліра Кармелія, маєте чудовий вигляд! - Мірайя Астрійська встигала все, і при цьому дівчина поводилася легко і невимушено.

- Вітаю, Міро. Радий вас бачити, - вклонився, зазначаючи, що невгамовна рудоволоса бестія вже відводила вбік Алісандру й Астелію.

Таким чином я залишився в компанії леді Істрійської, яка також намірилася відшукати собі компанію для бесіди, щоб не зв'язувати мені руки своєю присутністю. І в той момент, коли дружина Ольгафа вже практично знайшла собі співрозмовницю, щось невловимо змінилося на її обличчі.

- Ріггард, який сюрприз, - я сіпнувся, почувши знайомий голос за спиною.

- Радий зустрічі, Амірандо, - обернувся, стримуючи той вир емоцій, який несподівано нахлинув на мене.

Та, кого б я не хотів зараз зустрічати. Але найбільше мене вразила реакція Кармелії Істрійської. Жінка застигла на місці, не в силах відвести свій погляд від напівбогині, що стояла за крок від мене.