Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

Він відчував себе трохи емоційним, тому що Метіша завжди був таким оптимістичним. Навіть найменший дотик міг задовольнити її маленьке щастя. Ця Казкова Принцеса розуміла значення краси краще, ніж багато вельмож. Вона мовчки трималася за надію і приносила щастя іншим.

Господи, чи було це в тій долині того дня? Ельфійська принцеса, чия фігура за останні два-три роки стала високою і стрункою, завила своє прекрасне сріблясте волосся. Вона показала в напрямку своїми світлими кінчиками пальців і запитала:

Брандо і Скарлет подивилися в той бік, і Брандо ствердно кивнув.

Метіша хихикнув У той час ми з моїм Господом були ворогами.

!

Брандо також посміхнувся: Тоді ми дуже злякалися. Ферлін та її сестра, мабуть, багато розповіли вам про те, що сталося тоді. Я знаю, що вони люблять говорити про мої незручні моменти. Але якби не вони, я б не зміг з тобою впоратися. Принцеса срібних ельфів нещадна, коли стикається зі своїми ворогами.

.

Медісса затулила рота і посміхнулася. Скарлет також відчувала себе трохи веселою і не могла не запитати про тодішню ситуацію. Вона познайомилася з Бренделом після Медісси, і саме в ту ніч її спіткала фатальна зрада. Кров Кабая в її тілі здавалася неспокійною, і саме тут вона прокидалася.

.

Але сила Золотого Яблука піднялася і заспокоїла силу Божественної Крові.

.

У той час Його Господня Милість випадково вбив мене, Медісса лагідним тоном пояснила події тієї ночі. Знаючи, що справу вирішено, дівчина-горянка не могла втриматися від тихого плачу. А потім? — спитала вона.

Хоча Він знав, що я ворог, мій Господь все одно воскресив мене.

.

Мій Господь завжди був м’якосердим.

.

Це тільки для дівчаток. Метіша лукаво посміхнулася Якщо ви мені не вірите, то можете запитати міс Дельфайн.

Брендел уже збирався вийняти свою водяну шкуру, коли почув ці слова. Чому ви знову про неї говорите?

Тому що, врешті-решт, міс Дельфіна є найближчою до Господа жінкою, але вона явно була такою ж, як міс Медісса раніше, і мала ворожі стосунки з нами. Ви хочете сказати, що мій Господь не несе ніякої відповідальності за те, що сталося в Дев’яти Феніксах? Я нікого не звинувачую, але сподіваюся, що мій Господь зможе більше турбуватися про свою безпеку. Скарлетт опустила голову і сказала з відтінком ревнощів.

.

Обличчя Брандо почервоніло Це не одне й те саме.

.

Ха-ха-ха, хихикнула Скарлетт Адже міс Роман теж сказала, що мій лорд не може піти, коли бачить прекрасну дівчину.

Брандо, який пив зі своєї водяної шкури, ледь не захлинувся. Він сильно кашлянув і повернув голову, щоб з недовірою подивитися на Скарлетт: Невже вона так сказала?

Звичайно. Від фортеці Рідон до Бреггса, від Бреггса до Шаблі і від Шаблі до Абіс міс Фрея - одна, міс Сью, міс Амандіна - інша, Скарлетт - інша, Ютта - інша, а Сіфрід - інша. Неминуче, що панна Роман нещасна, чи не так? Адже вона твоя справжня дівчина.

Про що ти говориш? Міс Сью — лише дочка Ретто, і до чого тут міс Ютта, Брандо не міг не заперечити: Не кажучи вже про Сіфрід, скільки їй років? Про що, чорт забирай, ви думаєте?

?

Метіша радісно засміялася Отже, мій лорд не заперечує, що в нього є інші думки про міс Амандіну, міс Фрею, Скарлетт і мене?

.

Дівчина-горець ахнула від несподіванки і швидко кинула погляд на Брандо.

Брандо відкрив рота, але слів не вийшло.

.

Я повинен був знати, що ця маленька принцеса насправді чорна з самого початку.

Долина була наповнена краєвидами середини літа. Квітучі лілії та листя гінкго прикрашали святу землю в лісі. Величний храм, оточений зеленню, змінювався з плином часу, і з’являлося відчуття порожнечі. По зовнішній стіні, яка давно перебувала в аварійному стані, піднімалася проста і без прикрас гліцинія, а шари листя були вимазані шаром смарагдово-зеленого кольору.

.

Брендель з деяким розчаруванням подивився на порожній Святий собор. Хоча в його серці не могло не бути певних очікувань, він також розумів, що добре прощання було, мабуть, просто красивою ностальгією.

Минуло багато часу, друже.

. ,

Не забудьте повернутися сюди і розповісти, що сталося на вулиці. Кілька десятиліть, а то й сто років – це добре, але не повертайся до своїх слів, друже мій

.

Древній голос ще лунав у лісі і не згасав.

?

Кілька десятиліть, сто років, скільки це тривало? Це була майже половина життя смертного. Коли він постаріє, чи пам’ятатиме він чудову обіцянку, яку дав у горах Шаблі? Брандо опустив повіки і відчув легкий душевний біль. Можливо, минуле ніколи не повернеться.

.

Через сто років це місце буде лише тихою руїною, і його більше не буде в цьому світі.

.

Тут непомітно зникла б дружба.

Якщо була можливість, Брандо не хотів повертатися в це місце. Він скоріше покине цей світ зі слідом удачі, ніж зіткнеться з цією мовчазною реальністю. Тому він підвів голову і з деяким невдоволенням подивився на покидька, що стояв біля Святині. Це був його підлеглий, який щойно повернувся з району Срібної затоки.

!

Ширусміхнувся, дивлячись на Брандо та двох інших, які проходили повз. Він, очевидно, чекав на них і сказав легковажним тоном: Давно минуло, пане мій. Здається, ви вже подбали про наших двох красунь.

.

Замовкни, ніхто не думає, що ти німий. Брендель глянув на нього. Замовкни, ніхто не думає, що ти німий.

Ширне міг стриматися, щоб не засміятися вголос. Він сміявся так сильно, що сльози котилися по його щоках. Брендел нарешті зрозумів, що цей покидьок використовував магію, щоб підслухати його розмову з Медіссою, і це питання було зроблено навмисно.

Говори, Брендел зціпив зуби Чому ви попросили нас приїхати сюди?

Це дрібниця, Сіель перестав сміятися і серйозно сказав: Це також для того, щоб дозволити моєму лорду зустрітися з кимось.

Зустрітися з кимось? Брандо відчув, як його серце завмерло.

Він почув шелест кроків, наче вони йшли по траві, і недовірливо обернувся.

.

Високий і красивий ельф стояв і дивився на них з посмішкою. Ельф мав стриману поведінку, притаманну лише Срібному племені, і розмовляв з Брандо м’яким голосом

Минуло багато часу, друже.

Це було просте привітання, але воно створило у Бренделя ілюзію, що все змінилося.

Так, минуло багато часу.

Востаннє, коли він був тут, він все ще не знав про майбутнє Еруїна. Він міг покладатися лише на свою далекоглядність у темряві,