BooksUkraine.com » Бойовики » Містер Мерседес 📚 - Українською

Читати книгу - "Містер Мерседес"

286
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Містер Мерседес" автора Стівен Кінг. Жанр книги: Бойовики. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 91 92 93 ... 144
Перейти на сторінку:
сама думка, що цей старий нишпорка туди, нахер, стукав. Думка Брейді Хартсфілда про

найкращих сусідів полягає в тому, щоб не мати жодних сусідів.

— Мушу йти, містере Бісон.

— Передавай своїй мамі моє вітання.

Він відмикає двері, заходить досередини й замикає їх за собою.

Принюхується. Нічого. Чи… можливо, не зовсім нічого. Можливо, найтонший

повив чогось неприємного, як запах курячих кісток, що залежалися кілька

зайвих днів у сміттєвому пакеті під мийкою.

Брейді піднімається до її спальні. Він відгортає покривало, відкриваючи

її бліде обличчя й блискучі пильні очі. Вони його тепер не надто

бентежать, ну то й що, як той зануда містер Бісон ткне свого носа? Брейді

потрібно лише ще кілька днів потримати все вкупі, а отже нахер того

містера Бісона. Та й ці її пильні очі теж нахер. Він її не вбивав; вона

сама себе вбила. Як мусив би себе вбити той жирний екс-коп, ну то й що з

того, що він цього не зробив? Однаково він тепер мертвий, а отже нахер

також і жирного екс-копа. Цей Дет тепер став повним Пенсом. Спочивайте з

миром, детективе Ходжес.

— Я це зробив, мамо, — мовить він. — Утнув ту штуку. І ти допомагала.

Тільки у мене в голові, проте…

Тільки він не цілком у цьому впевнений. Може, то дійсно мама нагадала

йому знову замкнути двері машини жирного екс-копа. Сам він про це зовсім

не подумав.

— У всякому разі, дякую, — незграбно закінчує він. — Дякую, як би там не

було. І мені жаль, що ти мертва.

Ті очі пильно вдивляються в нього.

Він тягнеться до неї рукою — нерішуче — і пробує пучками пальців закрити

їй очі, як то люди інколи роблять у кіно. Це діє кілька секунд, а потім

повіки, наче старі, втомлені жалюзі, знову підкочуються вгору й пильний

блиск очей відновлюється. Погляд: «ти-вбив-мене-хлопчику-мій-медовий».

Це такий величезний облом, і Брейді знову натягує покривало їй на

обличчя. Він спускається донизу та вмикає телевізор, думаючи, що

принаймні бодай один з місцевих каналів мусить вести трансляцію з місця

події, але на жодному цього нема. Це так дратує.

Вони не здатні впізнати бомбу в машині, коли та вибухає просто перед їх

обличчями? Вочевидь, ні. Вочевидь, приготування Рейчел Рей її улюбленого

м’ясного рулету для них важливіше.[284]

Він вимикає цей ідіотський ящик і поспішає до командно-контрольного

центру, промовляючи «хаос», щоб увімкнути свої комп’ютери, та «пітьма», щоб зупинити самовбивчу програму. Він трішечки пританцьовує в стилі

«шафл», здіймаючи руки над головою й наспівуючи «Дінь-дон, відьма

мертва», тільки замінюючи «відьму» на «копа»[285]. Він гадає, що від

цього йому покращає, але покращення не настає. Між довгим носом містера

Бісона й пильними очима його матері добре самовідчуття Брейді — відчуття, що він «добився», відчуття, що він «заслужив» — десь пропало.

Та байдуже. Наближається час того концерту, і він мусить бути готовим до

нього. Він сідає до довгого робочого столу. Підшипникові кульки, які були

в його самогубчому жилеті, тепер лежать у трьох великих майонезних

банках. Поряд з ними коробка харчових пакетів «Ґлед» галонової місткості.

Він починає їх заповнювати (але не вщерть) металевими кульками. Ця робота

заспокоює Брейді, і до нього повертається гарний настрій. А тоді, якраз

коли він уже закінчує, реве пароплавний гудок.

Брейді підводить голову й нахмурюється. Це спеціальний сигнал, який він

запрограмував у свій Номер Три. Він звучить, коли на сайті «Блакитна

Парасолька» з’являється повідомлення для нього, але ж це неможливо. Єдина

особа, з якою він спілкувався через «Блакитну Парасольку» — це Керміт

Вільям Ходжес, він же жирний екс-коп, він же тепер уже назавжди Дет-

Мертв.

Загрібаючи ступнями, Брейді підкочується на своєму офісному кріслі та

втуплюється очима в Номер Три. На іконці «Блакитної Парасольки» в

маленькому червоному колі красується цифра 1. Він клацає на ній. З

вибалушеними очима й роззявленим ротом він бачить позначку на екрані: kermitfrog19 бажає з вами балакати!

Чи бажаєте ви балакати з kermitfrog19?

ТАК/НІ

Брейді хотілося б вірити, що це повідомлення було послано минулого вечора

або сьогодні вранці, до того як Ходжес і його бімбо-блонда вийшли з дому, але він не може. Він же щойно лише почув, як воно надійшло.

Збираючи всю свою хоробрість — бо це набагато лячніше, ніж дивитися у

мертві очі матері, — він клацає ТАК і читає.

Скучив за мною.

А тобі варто пам’ятати дещо, засранцю: я — як твоє бокове люстерко. Ти ж

знаєш, ВСІ РЕЧІ БЛИЖЧЕ, АНІЖ ЗДАЮТЬСЯ.

Я знаю, як ти вдерся в її «мерседес», і валет-ключ там ні до чого. Але ж

ти повірив мені тоді, хіба не так? Авжеж, повірив. Тому що ти просто

тупий гівнюк.

Я маю список усіх інших машин, які ти обікрав від 2007 року до 2009-го.

Я маю й іншу інформацію, якою зараз поки що не бажаю ділитися, але є

дещо, чим я поділюся: ти не КРУТИЙ, а КРУТІЙ.

Чому я тобі все це розказую? Тому що я більше не збираюся тебе впіймати й

передати копам. Навіщо б мені це робити? Я ж більше не коп.

Я збираюся тебе вбити.

Скоро побачимося, матусин синку.

Навіть у своєму шоці й невірі Брейді повсякчас повертається очима саме на

останній рядок.

Він іде до комори на ногах, що немов диби. Щойно опинившись усередині, за

зачиненими дверима, він кричить і гатить кулаками по полицях. Замість

сімейного собаки тих ніґґерів він примудрився вбити власну матір. То було

погано. Тепер він примудрився вбити в коповій машині когось іншого, а це

ще гірше. Імовірно, там була його білява сука. Білява сука в капелюсі

Дет-Пенса, яка одягла його на себе з якоїсь химерної причини, що її могла

б зрозуміти тільки якась інша білява сука.

В одному він тільки впевнений: цей будинок більше не безпечне місце.

Ходжес, можливо, блефує, кажучи, що він уже десь близько, але можливо, й

ні. Він знає про Річ Другу. Він знає про крадіжки з машин. Він каже, що

знає й щось іще. І оце…

«Скоро побачимося, матусин синку».

Йому треба забиратися звідси. І то скоріше. Втім, спершу треба дещо

зробити.

Брейді знову повертається нагору, в спальню матері, ледь поглянувши на

фігуру під покривалом. Він іде до її ванної кімнати й риється в шухлядках

з її косметикою й причандаллям, поки не знаходить «Леді Шик»[286]. Після

того він береться до роботи.

24

Ходжес знову в кімнаті для допитів

1 ... 91 92 93 ... 144
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Містер Мерседес», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Містер Мерседес"