Читати книгу - "Інститут"

— Я хочу.

— Добре. Любиш кіно, малий?

— Так, — сказав Ейвері й подумав: «Але це мені не сподобається. Ці фільми вбивають людей».

— Тобі сподобається, — сказав Дон. — Там завжди починається з мультика. Буфет уперед по коридору і ліворуч. І не треба вештатися без діла.

Дон грубо втелющив його по дупі, для прискорення.

У буфеті — похмурій кімнаті, пофарбованій тією ж брудно-зеленою фарбою, що й коридор житлової частини Передньої половини, — близько десятка дітей сиділи та їли щось, схоже за запахом на яловиче рагу «Дінті Мур». Мама вдома подавала його як мінімум двічі на тиждень, бо цю страву дуже любила його молодша сестра. Вона, мабуть, теж мертва. Більшість дітей скидалися на зомбі, у багатьох з рота текла слина. Ейвері побачив, як одна дитина, дівчинка, курила цигарку в процесі їжі. Вона струсила попіл собі в миску, порожнім поглядом роззирнулася навколо й продовжила з неї їсти.

Ейвері відчував присутність Каліші ще в тунелі, а тепер побачив її, за столом позаду. Мусив стримати потяг кинутися до неї та обійняти за шию. Це приверне увагу, а йому цього не хотілося. Навпаки. Гелен Сіммз сиділа біля Ші, а її руки ліниво лежали обабіч миски. Очі втупилися в стелю. Волосся, що строкато маяло, коли вона з’явилася в Передній половині, тепер безбарвно і волого звисало над обличчям — дуже схудлим обличчям — грубими пасмами. Каліша годувала її, принаймні намагался.

— Ну ж бо, Гел, давай, літак летить в ангар. — Ша всунула ложку рагу Гелен у рот. Коли коричнева грудка м’яса невідомого походження спробувала випасти над нижньою губою Гелен, Ша ложкою запхала її назад. Цього разу Гелен проковтнула, і Ша всміхнулася. — Отак, правильно, добре.

«Ша, — подумав Ейвері. — Агов, Калішо».

Вона роззирнулася зі здивуванням, побачила його і розпливлася в широкій усмішці.

«Ейвестер!»

Коричнева юшка стікала Гелен по щоці. Нікі, який сидів по інший бік столу, витер її паперовою серветкою. Тоді він також побачив Ейвері, усміхнувся і показав великий палець. Джордж, що сидів навпроти Нікі, теж обернувся.

— Агов, дивіться, це ж Ейвестер, — сказав він. — Ша думала, що ти скоро прийдеш. Ласкаво просимо в нашу щасливу домівку, малий герою.

— Якщо їстимеш, бери миску, — сказала сувора старша жінка. Її звуть Корінн, дізнався Ейвері, і їй подобається давати ляпаси. Від цього вона краще почувається. — Мушу закриватися раніше, бо сьогодні кіноніч.

Ейвері взяв собі миску й поклав трохи рагу. Так, це «Дінті Мур». Зверху поклав шматочок глевкого білого хліба, тоді пішов зі своєю вечерею до друзів і присів. Каліша всміхнулася йому. Голова боліла сьогодні сильно, та вона все одно усміхалася, від чого йому хотілося водночас сміятись і плакати.

— Наминай, чуваче, — сказав Нікі, хоча сам своєї поради не дотримувався; його тарілка стояла майже повна. Очі його були червоні, і він тер ліву скроню. — Виглядає як пронос, але на кіно краще не ходити з порожнім шлунком.

«Вони спіймали Люка?» — подумки запитала Ша.

«Ні. Вони всі налякані до всирачки».

«Добре. Добре!»

«Нам робитимуть болючі уколи перед фільмом?»

«Сьогодні не думаю, це новий, ми бачили його лише раз».

Джордж дивився на них мудрими очима. Він чув. Давніше, у Передній половині, Джордж Айлс був звичайним ТК, але тепер він став чимось більшим. Як і всі вони. Задня половина підсилює твої здібності, але завдяки резервуару Ейвері перевершував їх усіх. Він дещо знав. Про перевірки в Передній половині, наприклад. Багато з них були лише другорядним проєктом лікаря Гендрікса, але уколи використовували через практичність. Деякі з уколів слугували обмежувачами, а Ейвері такого не зробили. Його відправили одразу в резервуар, де підвели до дверей смерті чи навіть дали переступити поріг, в результаті чого він міг викликати вогники Штазі, коли забажає. Йому не потрібні фільми, не потрібно ставати частиною групового мислення. А створювати групове мислення — головна робота Задньої половини.

Але йому все одно лише десять. Що означає проблеми.

Узявшись за їжу, Ейвері спробував достукатися до Гелен і з радістю відзначив, що вона досі там. Йому подобалася Гелен. Вона не така, як та сука Фріда. Йому не потрібно було читати думки Фріди, щоб знати, що вона його обдурила, аби вивідати правду, а тоді настукала; звідки ж іще вони могли дізнатися?

«Гелен?»

«Ні. Не говори зі мною, Ейвері. Мені треба…»

Далі тиша, але Ейвері, здається, зрозумів. Вона мусить ховатись. У неї в голові сидить наповнена болем губка, і вона ховається від неї, наскільки це можливо. Ховатися від болю — розумна реакція, в принципі. Проблема в тому, що губка роздимається. Так і триватиме, доки не залишиться місця, де можна сховатись, а тоді вона розмаже Гелен по задній стінці її ж черепа, наче муху по стіні. Тоді дівчина припинить існувати. Принаймні як Гелен.

Ейвері заліз їй у розум. Це було легше, ніж намагатися повернути замок у дверях кімнати, бо він перш за все сильний ТП, а ТК став для нього чимсь новим. Він був незграбним і мусив поводитись обережно. Не міг вилікувати її, але, здається, міг полегшити її стан. Трохи захистити. Їй від цього стане краще, і їм усім також… бо їм знадобиться вся допомога, на яку лише можна розраховувати.

Він знайшов болючу губку глибоко всередині голови Гелен. Наказав їй припинити розростатися. Наказав піти геть. Вона не хотіла йти. Ейвері натиснув на неї. Перед ним повільно закружляли різнокольорові вогники, ніби вершки в каві. Він натиснув сильніше. Губка піддавалась, але залишалася твердою.

«Калішо, допоможи».

«З чим? Що ти робиш?»

Він розповів. Каліша долучилася, спершу несміливо. Вони натиснули разом. Болюча губка трохи піддалася.

«Джордже, Нікі, — відправив думку Ейвері, — допоможіть».

Нікі зміг, трішки. Спочатку Джордж був розгубленим, тоді приєднався, але за мить знову здав назад.

— Не можу, — прошепотів він. — Там темно.

«Не зважай на темряву! — це Ша сказала. — Думаю, ми можемо допомогти!»

Джордж повернувся. Він вагався, не особливо допомагав, та принаймні був з ними.

«Це просто губка, — сказав їм Ейвері. Він більше не бачив свою миску з рагу. Її замінив вихор пульсації вогників Штазі. — Вона вам нічого не зробить. Тисніть! Усі разом!»

Вони спробували, і щось трапилося. Гелен відвела погляд від стелі. Натомість поглянула на Ейвері.

— Дивіться, хто прийшов, — сказала вона скрипучим голосом. — Голова болить уже менше. Дякувати Богові.

Вона взялася їсти самотужки.

— Блін, — сказав Джордж. — Це ми зробили.

Нік усміхнувся і підняв руку.

— Давай п’ять, Ейвері.

Ейвері дав йому п’ять, але всі хороші почуття зникли разом із цятками. Головний біль у Гелен повернеться і сильнішатиме щоразу після кіно. У Гелен, у Ші, у Нікі. І в нього теж. Зрештою вони всі приєднаються до гудіння з «Овочебази».

Але, можливо… якщо вони всі будуть разом у власному груповому мисленні… і якщо можна буде створити щит…

«Ша».

Вона перевела погляд на нього. Прислухалася. Нікі з Джорджем також слухали, принаймні наскільки могли. Так, наче вони частково