Читати книгу - "Незграбна дружина боса, Торі Шей"

— Я хочу спробувати виправити все, що можна, — сказав він нарешті, і в його голосі звучала справжня скорбота. — Я хочу стати для тебе тим батьком, яким мав бути з самого початку. Я розумію, що не зможу змінити минуле, але я сподіваюся, що ти зможеш дати мені шанс бути поруч зараз.

Ці слова врізалися в мене, як ножі. Я не могла зрозуміти, що відчуваю. Чи була в мені ще якась частина, яка прагнула мати батька, чи я вже давно викинула цю потребу з серця?

— Чи не запізно ти намагаєшся? — тихо запитала я, відчуваючи, як гіркота змішується з втомою. Я була втомлена від цієї розмови, від того, що минуле, яке я намагалася залишити позаду, знову повертається, змушуючи мене переглядати ті жахливі моменти, які я хотіла забути.

Він замовк, дивлячись на мене з виразом глибокого каяття. Можливо, він теж розумів, що слова — це лише слова, і їх недостатньо, щоб змінити те, що вже сталося.

— Може, і запізно, — нарешті сказав він, і його голос був сповнений болю. — Але я все одно спробую. Я спробую бути для тебе тим, ким мав бути всі ці роки. Якщо ти дозволиш.

Я мовчала, намагаючись зрозуміти, що це все означає для мене. Чи могла я дійсно дозволити йому повернутися в моє життя? Чи могла я пробачити його за те, що він залишив мене? Чи була в мені ще хоч якась частинка, що прагнула мати сім'ю, навіть після всього цього болю?

— Це не буде легко, — нарешті промовила я, майже пошепки. — І я не можу пообіцяти тобі нічого. Але якщо ти дійсно хочеш спробувати, я... я подивлюся, чи можу я довіряти тобі знову.

Його очі спалахнули надією, але я одразу попередила себе, що це не означає, що все буде добре. Це був лише початок. І, можливо, цей початок був настільки ж важким, як і всі ті роки, що ми провели окремо. Але це було щось нове, щось, що могло б стати кроком до примирення, навіть якщо це займе ще багато часу.