Читати книгу - "♡♡страсті-мордасті♡♡, Маїра Цибуліна"

Відкривши холодильник, я швидко його оглянула в пошуках цвітної капусти. Як не дивно, але я ніколи не бачила цей овоч цілим, я маю на увазі, відразу з грядки або з магазину. Я бачила його тільки вже приготованим. Тому мені зараз довелося важко. Серед купи різних овочів мені кинулися в очі два з них. Але який з них був цвітною капустою? Покладаючись на удачу, я вибрала навмання один овоч, котрий мені більш за всіх сподобався і почала над ним «чаклувати». Обшпаривши його окропом, щоб оберегти свій організм від небажаних вірусів і мікробів, я поклала цей дивний овоч на стіл. Розрізавши його на невеликі шматочки, я посолила їх ретельно.

- Так! - задумалася я над тим, що далі потрібно робити. - Здається, Анька перед смаженням цього овоча тицяла його в яйце і борошно.

Я взяла яйце, позбавила його від шкаралупи і гарненько збила його вінчиком. Обкатавши всі шматочки цвітної капусти в борошні, я вилила на них збите яйце і ретельно перемішала.

- Так! А тепер заключний етап - сковорідка!

Діставши цю посудину, я поставила її на плиту і включила. Коли сковорода почала диміти, я виклала в неї шматочки цвітної капусти. Підливаючи час від часу в сковороду олію і обертаючи шматочки капусти, я, нарешті, посмажила їх до рум'яного кольору. Закінчивши смаження, я накрила сковорідку кришкою, щоб її вміст гарненько просочився своїм ароматом і досяг потрібної кондиції. За той час я поставила на стіл для себе тарілку, вилку і серветку. Мій шлунок нагадав про себе дивними звуками, що виходили зсередини мого тіла.

- Уже дев'ята година! - вигукнула я, подивившись на годинник. - Треба негайно приступати до трапези, а то я запізнюся на роботу.

Відкривши кришку зі сковороди - на мене ринув приємний і дуже смачний аромат.

- Якщо на запах це блюдо таке апетитне, яке ж воно буде на смак?! - зробивши таку репліку, я приготувалася до трапези. Адже це моя перше куховарство, яке я приготувала власними руками. Адже кидання морожених пельменів в підсолений окріп – я не вважаю куховарством!

Але в цю хвилину я дуже пишалася собою. Я не просто взяла щось морожене із холодильника і зварила його в воді або розігріла в мікрохвильовці. Ні, я з сирих продуктів зробила щось їстівне!

- Фу! - вигукнула я, жуючи блюдо власного приготування. - Не їстівне! Бе! Сира риба!

Проковтнувши перший шматочок цієї гидоти, моє обличчя спотворилося до не впізнавання.

- Чому воно нагадує сиру рибу? - здивувалася я. - Я точно пам'ятаю, що витягла з холодильника якийсь овоч. Не могла це бути риба! Не могла! Я в цьому впевнена. Я ще не зовсім дурна, щоб замість капусти посмажити рибу. Та й риба повинна мати кишки, хвіст ... очі. А я нічого такого не знайшла, нарізаючи цей «об'єкт» на шматочки. Значить, це не риба!

Наколов на вилку ще один шматочок цієї гидоти, я відкусила не багато, ретельно пережовуючи.

- А може, це якийсь різновид морських глибин, невідомий досі мені? - задумалась я, доїдаючи другий шматочок. - Мало що плаває в морських водах! З нинішнім кліматом і всесвітнім, глобальним потеплінням в наших морях і океанах точно відбуваються невідворотні зміни. Там може плавати все, що завгодно!

На кухню увірвалися кошенята і відразу голосно занявкали, витріщаючись своїми оченятами на мене. Як тут не розчулитися! Я негайно пригостила їх шматочком зі своєї тарілки. Але кошенята, понюхавши по черзі невідомий їм продукт, відвернулися від частування.

- Слава Богу! - зітхнула я. - Це не риба. Адже якби це була риба, то ви відразу накинулися б на цей продукт.

«Гаразд, по дорозі що-небудь перекушу. А ще ж треба з Мусею поговорити. Але спочатку треба приховати невідомий мені овоч, щоб потім, ввечері показати його Аньці. Вона-то точно впізнає це ННО».

Зараз будете мене виправляти. Не ННО, а НЛО. Тобто невідомий літаючий об'єкт. Але я мала на увазі - невідомий неїстівний овоч.

Коли я увійшла в кімнату Мусі, та дрихла без задніх ніг. Я голосно грюкнули дверима, щоб розбудити сплячу красуню. Це мені вдалося. Правда, прокинулася вона злюща-презлюща і відразу накинулася на мене з докорами.

- Дошка, ти, що з глузду з'їхала! - волала вона що було сили. - Навіщо ти мене розбудила в таку рань?

- Звідки тобі знати, яка зараз година? - запитала я її.

- Якщо я прокидаюся, а мені хочеться до нестями спати, значить ще несусвітня рань.

- Досить скиглити, Муся. У мене до тебе серйозна розмова.