Читати книгу - "Тінь перемоги"

сентиментальність всесвітньо відома. Люди жуковского складу завжди сентиментальні. Жахливо сентиментальним, приміром, був райсхфюрер СС Гіммлер. Одного разу при відвідуванні концтабору він навіть знепритомнів. Побачене в таборі уразило ніжну душу райхсфюрера. Поле цього Гіммлер більше ніколи не відвідував подібних установ. Він ними керував з кабінету.

Настільки ж зворушливо сентиментальним і був і Жуков Георгій Костянтинович. Коли справа стосувалася власної кар'єри, великий стратег був не просто сентиментальним, він був плаксиво-слинявим. І це ріднить Жукова з Гіммлером. Правда, була й відмінність. Коли справа стосувалася долі бойових товаришів, з якими Жуков пройшов війну, сентиментальність змінювалася грізною величчю. Жуков не падав у непритомність, коли рвав погони і лампаси з бойових генералів і адміралів, коли рубав шашкою російських селян у Тамбовській губернії, коли спалював села і топив заручників у болотах, коли підписував накази про масові розстріли і депортації десятків мільйонів людей.

* * *

Нас запевняють, що сила волі і садизм це те ж саме. Ось, кажуть, подивіться на Жукова: як голосно він умів кричати! Яким добірним матом крив! З яким смаком морди бив підлеглим. Ось де сила волі!

Можливо, це все і є свідчення сили волі. Але подивіться на Сталіна. Він ні на кого не кричав. Він нікому не хамив. Але й плачу його ніхто не бачив. Ось це сила.

Розділ 23
БЛИЖНЄ КОЛО.

Жуков розвів навколо себе надто вже багато лайна.

Росія, якої не було. С.560. А. Бушков. 1.

Повернемося до тих, хто у важку хвилину Жукова не покинув.

Як ми пам'ятаємо, на дачі у невтішного плакси полководця новий 1947 рік зустрічали генерал-лейтенант Тєлєгін з дружиною. Трохи пізніше з'явився генерал-лейтенант Крюков з дружиною Лідією Русланової.

Почнемо з Тєлєгіна Костянтина Федоровича. На війні він був членом Військової ради 1-го Білоруського фронту, потім - Групи радянських окупаційних військ у Німеччині. Щоб було ясніше: член військової ради - це політичний комісар, який приставлений до командувача армії, військового округу, флоту чи фронту, щоб стежити за його поведінкою і доповідати куди слід про прийняті командувачем рішення. В даному випадку командувачем був Жуков, а Тєлєгін був над ним наглядачем по лінії комуністичної партії. Сталося неймовірне: командувач і наглядач здружилися. Жили душа в душу. І все було чудово, але наглядач попався.

Попався генерал-лейтенант Тєлєгін на сущих дрібницях. На дрібниці. Гнав він з окупованої Німеччини в Радянський Союз ешелон з якимсь добром. Родом Костянтин Тєлєгін був з міста Татарськ Новосибірської області. Ось туди ешелон і гнав. Ешелон перехопили. На слідстві бравий генерал пояснив: не собі - землякам, земляки попросили, не міг відмовити. І ще пояснення: прокляті гітлерівці напали на нашу улюблену Батьківщину, розорили її, тепер треба відновлювати.

Тєлєгін розсудив так: якщо скажу, що для себе, вважатимуть мародерством. А якщо скажу, для земляків, то це буде пом'якшувальною обставиною.

Зрозуміло, кожен тягнув з Німеччини, скільки міг: валізами, мішками, ящиками. Хто рангом старший - возами, машинами, літаками, вагонами. Однак не було дозволу вивозити ешелонами.

Ешелонами з Німеччини гнали багато чого. Але тільки централізованим порядком, і тільки на користь держави. І ще: був наказ Сталіна вивозити державне трофейне майно тільки в ті райони Радянського Союзу, які постраждали від війни й окупації. Новосибірська область в розряді постраждалих від війни й окупації не значилася.

Костянтин Тєлєгін порушив накази і розпорядження Сталіна відразу за всіма пунктами. За це був заарештований, розжалуваний, судимий. Термін йому відписали важкий - 25 років. У «Військово-історичному журналі» (1989 № 6) про цей випадок була поміщена велика стаття «Ешелон довжиною у чверть століття». Сенс статті: от гади, сталінські! Ні за що людину посадили! За таку-от дрібницю, і в тюрму! Може, генерал Тєлєгін крав трофейне майно ешелонами, але ж це не доведено! Попався ж він не на багатьох ешелонах, а всього лише на одному! Нелюди сталінські не пошкодували людини! Всього лише за один вкрадений ешелон 25 років дали!

Правда, у статті про нещасного генерала повідомляється побіжно, що, крім того ешелону «для земляків», він урвав трохи трофейного майно ще й для себе. При обшуку у нього знайшли «велику кількість цінностей», у тому числі «понад 16 кілограмів виробів із срібла, 218 відрізів вовняних і шовкових тканин, 21 мисливську рушницю, багато антикварних виробів з порцеляни і фаянсу, хутра, гобелени роботи французьких і фламандських майстрів XVII і XVIII століть та інші дорогі речі.»

Тут слід згадати свідчення на допиті генерал-майора Сіднєва. Він теж захоплено колекціонував гобелени тих же самих майстрів, з тих самих століть. Чи не з одного сховища товариші генерали ті гобелени витягували і по-братськи ділили? І ще: генерал-майор Сіднєв розповідав на допиті, що не прості мисливські рушниці товариші генерали збирали у свої колекції, а знайшов генерал армії Сєров старого Зауера, власника всесвітньо знаменитого заводу, і ось на тому заводі для товаришів переможців в індивідуальному порядку виготовляли рушниці з особливою обробкою.

У генерал-лейтенанта Тєлєгіна крім тих гобеленів і рушниць при обшуку знайшли ще багато всього.

2.

Крав генерал-лейтенант Тєлєгін так багато, що діяння його стали як би еталоном, точкою відліку. Коли треба було чиїсь злочини з чимось співставити і порівняти, то порівнювали з Тєлєгіном. Про когось слідчі з повагою говорили: крав майже як Тєлєгін!

І коли справа дійшла до Жукова, розмах його злодійства і непомірну жуковську жадібність порівняли саме з крадіжками і жадібністю Тєлєгіна. Жукову було наказано писати пояснення. Справу з розслідування злочинної діяльності Жукова вів секретар ЦК Жданов Андрій Олександрович. Пояснювальна записка