Читати книгу - "Місто кісток"

– А як ти знав, що це саме такий?

– А ніяк! – радісно вигукнув Джейс і підняв мотоцикл майже вертикально в повітря. Клері скрикнула і знову вхопилася за його ремінець.

– Ти мусиш подивитися вниз! – крикнув Джейс. – Це приголомшливо!

Цікавість переборола страх і запаморочення, і Клері розплющила очі.

Вони були вище, аніж вона думала, і на мить світ під нею закрутився, а пейзаж, у якому вигравали світло і тінь, швидко змінювався. Вони летіли на схід, подалі від парку, до дороги, що вилася вздовж правого берега річки.

Руки Клері заніміли, у грудях тиснуло. Але те, що вона бачила, було прекрасним: біля неї, неначе ліс зі срібла і скла, розкинулося місто; а тьмяне сіре мерехтіння Іст-Рівер звивалося крізь Мангеттен та інші райони. Прохолодний вітер розтріпав її волосся. Це було надзвичайно приємно після стількох днів спеки та задухи. Клері ніколи раніше не літала, навіть літаком, тому порожній простір між ними та землею вселяв у неї жах. Коли вони пронеслися над річкою, дівчина не могла не заплющити очі. Трохи нижче від мосту Квінсборо Джейс звернув мотоцикл на південь і попрямував до острова. Небо почало сіріти, і вдалині Клері побачила блискучі арки Бруклінського мосту, а за ним – цятку на горизонті, Статую Свободи.

– З тобою все гаразд? – спитав Джейс.

Клері нічого не відповіла, просто міцніше вчепилася за нього. Хлопець нахилив мотоцикл, вони попливли до мосту, і Клері могла бачити зірки крізь троси, що його підтримували. Ранковий поїзд прогримів над ними – пасажири їхали на роботу. Ця гілка з’єднувала Бруклін з Мангеттеном. Дівчина згадала, як часто їздила цим поїздом. У неї знову запаромочилося в голові, і, задихаючись від нудоти, вона заплющила очі.

– Клері? Клері, з тобою все гаразд?

Не розплющуючи очей, вона похитала головою. Щось гостре зашкрябало її в груди. Дівчина проігнорувала це. Проте шкрябання повторилося знову, вже більш наполегливо. Ледь розплющивши очі, Клері побачила, що це Саймон – його голова стирчала з кишені, а лапою він смикав її сорочку.

– Все добре, Саймоне, – спромоглася вона сказати і при цьому не дивитися вниз. – Це просто міст.

Пацючок пошкрябав її знову, а потім нетерпляче махнув лапою в бік набережної Брукліна. Не зважаючи на запаморочення та нудоту, Клері подивилася і побачила за обрисами складів і заводів золоту стрічку сходу, ледь видиму, наче край золотої монети.

– Так, дуже гарно, – Клері знову заплющила очі. – Прекрасний схід сонця.

Джейс заціпенів, наче його підстрелили.

– Схід? – закричав хлопець і різко рвонув кермо мотоцикла праворуч. Клері розплющила очі: вони падали в воду, яка мерехтіла синню прийдешнього світанку. Клері нахилилася так близько до Джейса, як могла, щоби при цьому не розчавити Саймона між ними.

– А що поганого в сході сонця?

– Я казав тобі! Мотоцикл працює на демонічній енергії!

Він нахилився назад, щоб порівнятися з річкою, просто ковзаючи колесами по її поверхні і здіймаючи бризки. Річкова вода хлюпнула Клері в обличчя.

– Щойно сонце підніметься…

І тут мотоцикл почав хрипіти. Джейс смачно вилаявся, стукнувши кулаком по прискорювачу. Мотоцикл знову рвонув уперед, а потім завередував, стрибаючи під ними, мов гарцюючий кінь. Джейс іще лаявся, а над Брукліном уже сходило сонце, яскраво освітлюючи весь світ. Клері бачила всю гальку, кожен камінчик під ними. Внизу було шосе, там уже їздив транспорт. Вони дивом перелетіли дорожнє полотно, хоча в останній момент колеса мотоцикла торкнулися верху вантажівки. Попереду розкинулася завалена сміттям парковка величезного супермаркету.

– Тримайся за мене! – кричав Джейс, а мотоцикл смикнувся і заглох просто під ними. – Тримайся за мене, Клері, і не відпускай.

Мотоцикл гепнувся вниз і врізався переднім колесом в асфальт. Він завалився на бік і, підстрибуючи на нерівностях, покотився парковкою. Голову Клері кидало з боку в бік так сильно, що, здавалося, вона от-от відпаде. Сильно запахло паленою гумою. Поступово рух мотоцикла сповільнився. І тут вони врізалися в бетонну огорожу: від удару мотоцикл підкинуло вгору, пальці Клері розтиснулися, і вона відпустила ремінь Джейса. Дівчина ледь встигла скрутитися, наче м’яч, намагаючись не розчавити Саймона, коли вони падали.

Клері сильно забилася, її рука нестерпно боліла. Щось хлюпнуло їй в обличчя, і вона закашлялася. Дівчина схопилася за кишеню. Та була порожня. Вона спробувала покликати Саймона, та їй забракло повітря. Її обличчя було вологим, щось текло за комір.

Це кров? Клері насилу розплющила очі. Здавалося, її обличчя перетворилося на один великий синець, руки жахливо боліли та пекли. Вона перевернулася на бік і зауважила, що лежить у брудній калюжі. Настав світанок, дівчина бачила, як рештки мотоцикла швидко стали купою попелу, лишень сонячне проміння торкнулося їх.

Джейс насилу встав і побіг до Клері, та на півдорозі зупинився. У нього була роздерта футболка, на лівій руці виднівся довгий кривавий поріз. Його спітніле обличчя було замащене кров’ю та брудом. Раптом він побілів як полотно. Клері здивувалася: невже поряд з нею в калюжі крові лежить її відірвана нога.

Дівчина спробувала піднятися, коли їй на плече лягла чиясь рука.

– Клері?