Читати книгу - "Дев'ятий дім, Лі Бардуго"

Алекс насупилася.

— Цей хлопчик на побігеньках страшенно прагнув убити когось.

— Їм дають прості завдання, і вони виконують. «Книга та змія» використовують їх як посланців на той бік Серпанку. Вони занадто жорстокі й непередбачувані, аби стати в пригоді з якимось іншим завданням.

Хіба що можуть зробити так, щоб дівчина здалася всім божевільною, і назавжди заткати їй пельку.

— Отже, «Книга та змія» теж у ділі, — підсумував Тернер. — Мотив невідомий. Ви ж розумієте, що нічого із цього не стане за доказ, еге ж? Ми не можемо підтвердити жодного вірогідного зв’язку з товариствами, окрім тих, про які розповів Тріпп. У мене навіть немає вагомих причин, щоб отримати ордер і зазирнути до тих Теплиць Марша.

— Підозрюю, Центуріон може посмикати за ниточки своє керівництво.

Тернер спохмурнів.

— От тільки я не хочу смикати за ниточки. Речі не повинні так працювати. До того ж я не можу просто піти до капітана. Він не знає про Лету. Доведеться подолати всі щаблі аж до шефа.

А Тернер не збирався йти на цей крок, поки не буде впевнений у всіх їхніх теоріях і не матиме чогось надійнішого за божевільні карлючки на білій дошці.

Алекс не могла звинувачувати його.

— Я подам запит на роздруківку дзвінків з алкогольної крамнички біля Тариного помешкання. Можливо, вони користувалися тамтешнім телефоном, щоб вести бізнес. Кейт Мастерс не була записана в телефонах Тари чи Ленса. Також там не було Коліна Хатрі чи Блейка Кілі.

— Якщо Тара й Ленс користувалися теплицями, вони мусили співпрацювати з кимось зі Школи лісового господарства, — підказала Доус. — З ордером чи без, нам слід спробувати дізнатися, хто саме це був.

— Я студентка, — нагадала Алекс, — мені можна заходити всередину.

— Я думав, ти хотіла, щоб я взявся смикати за ниточки, — ущипливо сказав Тернер.

Дівчина хотіла цього, але тепер передумала.

— Ми самі можемо із цим упоратися. Якщо ви почнете просуватися вздовж харчового ланцюга, хтось може розповісти про це Сендоу.

Тернер вигнув брову.

— А це проблема?

— Я хочу знати, де він був у ніч убивства.

Спина Доус напнулася.

— Алекс...

— Він тиснув на мене, аби я припинила пошуки, Доус. Лета тут для того, щоб контролювати товариства. То чому він так сильно тиснув на гальма?

«Ми всі вівчарі». Лета ґрунтувалася на цій засаді. Чи, може, раніше ґрунтувалася? Та й узагалі, чи мала Лета хоч колись на меті захистити когось? А може, її завданням було підтримувати статус-кво і створювати враження, наче хтось пильнує за Домами Серпанку, наче існують якісь стандарти, хай навіть ніхто ніколи насправді не перевіряв силу товариств? «Це рік фінансування». Чи знав Сендоу, що, придивившись уважніше, вони знайдуть зв’язки з членами товариств? «Кістки», «Книга та змія», «Сувій та ключ», «Рукопис» — чотири з восьми товариств, відповідальних за фінансування Лети. У сумі близько половини коштів, потрібних для утримання Дев’ятого Дому на плаву, навіть більше, адже «Берцеліус» ніколи не робив внесків. Невже Лета була для Сендоу такою дорогоцінною?

— Яку зарплату отримує декан Сендоу від Лети? — запитала Алекс.

Доус кліпнула.

— Точно не знаю. Але в нього є стаж... І в університеті заробляє чимало.

— Азартні ігри? — запропонував Тернер. — Наркотики? Борги?

Здавалося, наче хребет Доус напнувся ще більше, наче вона була антеною, що налаштовувалася на прийом інформації.

— Розлучення, — повільно й неохоче відповіла аспірантка. — Дружина покинула його два роки тому. Відтоді вони судяться. Однак...

— Це достоту нічого не означає, — озвалася Алекс, проте сама не була певна, чи говорить щиро. — Та нам не завадить перевірити, де він був тієї ночі.

Зуби Доус знову вп’ялися в губу.

— Декан Сендоу нізащо не зробив би нічого, що може зашкодити Леті.

Тернер підвівся й став складати теки.

— Він міг би за порядну ціну. Як гадаєте, чому я погодився стати Центуріоном?

— Це честь, — запротестувала Доус.

— Це робота на додачу до напруженої праці, яка в мене і так є. Але гроші означають, що я зможу заплатити за материну іпотеку. — Він склав теки у велику наплічну торбу. — Подивлюся, що вдасться дізнатися про Сендоу, не налякавши його.

— Я зроблю це, — тихо сказала Доус. — Я можу поговорити з його покоївкою. Якщо ви візьметеся розпитувати, Єлена одразу піде до Сендоу.

— Ти вважаєш, що впораєшся? — скептично запитав Тернер.

— Вона дасть собі раду, — захистила дівчину Алекс.

— Нам потрібно лише зазирнути в його розклад.

— Мені подобається думка, що мотивом стали гроші, — зізнався Тернер. — Зрозуміло й чітко. Ніякої тобі дурні з цими фокусами-покусами.

Чоловік утиснувся в пальто й рушив до затильних дверей. Алекс із Доус пішли за ним назирці.

Тернер відчинив двері й закляк. У дверний отвір Стерн побачила, як темнішає в сутінках небесна синява й запалюються вуличні ліхтарі.

— Моя мама не могла просто взяти чек, — сказав чоловік з кривенькою посмішкою на губах. — Вона знає, що копам не дають бонусів. Хотіла неодмінно довідатися, звідки в мене гроші.

— І ви розповіли їй? — поцікавилася Алекс.

— Про все це? Дідько, ні. Сказав, що зірвав куш у «Фоксвудсі». Та вона однаково знає, що я вплутався у щось, куди не слід було вплутуватися.

— Усі матері такі, — погодилася Доус.

Справді? Алекс подумала про фотку, яку мама надіслала їй минулого тижня. Хтось із друзів клацнув її вдома. Міра була вбрана в єльський світшот, а на полиці позаду неї купчилися кристали.

— Знаєте, що сказала мені мати? — запитав Тернер. — Вона сказала, що немає таких дверей, про які не знав би диявол. Він лише чекає, щоб устромити до них свою ногу. Я ніколи не вірив їй, до сьогодні.

Детектив підняв комірець і зник у холодному нічному повітрі.

23 Зима

Алекс потупала нагору, щоб забрати з арсеналу черевики. Тигель зцілив рани, однак їй бракувало сну, і тіло добре це знало. Якби був вибір, подумала дівчина, вона радше обрала б ще одну бійку, навіть зі здорованем на кшталт Ленса, замість салону сьогодні ввечері та занять завтра, післязавтра... і післяпісля-завтра. Коли вона билася за власне життя, результат був завжди один: залік / незалік. Єдине, що слід