BooksUkraine.com » Детективи » Фірма 📚 - Українською

Читати книгу - "Фірма"

174
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Фірма" автора Джон Гришем. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 95 96 97 ... 127
Перейти на сторінку:
з поплічниками вивезла з країни більше восьмисот мільйонів доларів готівкою і розмістила їх на рахунки різних банків на Карибах. Вона знає, які саме банки, які номери рахунків, дати, імена. Їй відомо те, що Моролто контролюють щонайменше триста п’ятдесят компаній, зареєстрованих на Кайманах, а ті вже до США пересилають відмиті грошенята. Вона знає дати й суми грошових переказів. Вона знає не менше сорока компаній тут, у Штатах, які належать корпораціям Моролто на Кайманових островах. Вона знає до біса багато, Таррансе. Дуже обізнана особа, як ти гадаєш?

Тарранс не знав, що й казати. Втупився в проїзд і мовчав.

Мітчу це здалося смішним.

— І вона знає, як саме вони збирають брудну готівку, вимінюють її на стодоларові купюри й вивозять таємно з країни.

— Як?

— На «Лірі» фірми, звісно. А також впрягають інших. У них ціла армія таких «мулів» — усіляка шпана, їхні подружки, студенти, просто добровольці. Їм вручають по дев’ять тисяч вісімсот доларів готівки. Купують квиток на Каймани чи на Багами. Ти ж розумієш, для провезення суми нижчої за десять тисяч декларацію заповнювати не потрібно. І от «мули» туди летять під виглядом звичайних туристів, кишені наповнені доларами, і вони їх несуть до банків. Здається, ніби сума незначна; але у вас є три сотні людей, які за рік літають двадцять разів, тож тепер це вже набирається солідніша сума, що вивозиться з країни. Ти ж знаєш, це називається «серфінгом».

Тарранс кивнув, ніби і справді знав.

— І набирається багато перевізників, охочих взятися за таке, а за це отримують безкоштовну відпустку та трохи грошей. А ще існують і «супермули». Це довірені люди Моролто, вони беруть за раз мільйон готівкою, загортають їх як слід у газети, щоб апарати в аеропорту не змогли помітити, складають в ділові кейси і заходять разом з усіма в літак. Одягнені в ділові костюми з краватками, вигляд такий мають, ніби щойно з Волл-стріт. А то й ходять у сандалях і солом’яних капелюхах, а гроші везуть в дорожній сумці. Можливо, час від часу ви випадково їх і ловите, лише один відсоток з усіх, я так думаю, і тоді «супермули» потрапляють за ґрати. Та вони не розповідають нічогісінько, чи не так, Таррансе? Часом перевізник замислюється про суму в кейсику й про те, як було би легко просто полетіти й витратити усе на себе. І він зникає. Та мафія нікого не забуває. І мине рік-два, і його де завгодно знайдуть. Звісно, грошей вже не лишиться, та і йому не жити. Мафія ніколи не прощає, чи не так, Таррансе? Вони ніколи і мені не пробачать.

А той все слухав, аж поки не стало очевидно, що час вже й відповісти хоч щось.

— Ти маєш свій мільйон доларів.

— І я вам вдячний за нього. Я майже готовий до наступної виплати.

— Майже?

— Так. Ми з тою жінкою повинні ще закінчити деякі справи. Зараз стараємося добути ще певні записи з Фронт-стріт.

— Скільки у вас вже є документів?

— Понад десять тисяч.

Щелепа Тарранса мимоволі відвисла. Рот розтулився. Він витріщився на Мітча.

— Прокляття! Звідки їх стільки?

— Знову ці твої запитання.

— Десять тисяч документів, — повторив той.

— Десять тисяч щонайменше. Банківські розписки, квитанції грошових переказів, статути корпорацій, договори про позики, внутрішнє листування між працівниками, кореспонденція з клієнтами. Багато гарного матеріалу, Таррансе.

— Твоя дружина згадувала про компанію «Данн Лейн, Лімітед». Ми проглянули ті папки, що ти передав. Досить непогано. Що про них тобі ще відомо?

— Багато чого. Її було зареєстровано в 1986 році з капіталом у десять мільйонів, які було перераховано з номерного рахунку в «Банко де Мехіко», саме ті десять мільйонів, які готівкою було перевезено на Великий Кайман на такому собі літачку «Лір», що числиться за тихою невеличкою юридичною фірмою у Мемфісі. Правда, варто врахувати те, що на початку мільйонів було чотирнадцять, та після виплат на митниці на Кайманах і банкірам на Кайманах сума зменшилася до десяти мільйонів. Коли компанія з’явилася, її зареєстрували на ім’я добродія Дієго Санчеса, котрий випадково виявився віце-президентом «Банко де Мехіко». Президентом стала радісна душа на ймення Натан Лок, секретарем — старий наш приятель Ройс Мак-Найт, а казначеєм затишної маленької корпорації став чоловічок на ймення Ал Рубінштейн. Я впевнений, що він вам знайомий. Мені — ні.

— Він один із людей Моролто.

— Сюрприз, сюрприз. Хочете більше?

— Говори.

— Після того, як справу засіяли першим посівом — десятьма мільйонами, в наступні три роки на її рахунок надійшли ще дев’яносто мільйонів. Дуже вигідний бізнес. Компанія взялася скуповувати на території США всього потроху — бавовникові ферми в Техасі, житлові будинки в Дейтоні, ювелірні крамниці на Беверлі-Гіллс, готелі в Санкт-Петербурзі й Тампі. Більшість угод здійснювалося через надходження грошових переказів з чотирьох-п’яти банків на Кайманах. І загалом це були в основному операції з відмивання грошей.

— І є документація?

— Дурне запитання, Вейне. Якби не було документів, як би я про те дізнався? Ти ж пам’ятай, що я працюю з чистими справами.

— Скільки тобі ще часу треба?

— Пару тижнів. Ми з помічницею ще тут, на Фронт-стріт, розбираємося. Та не все так добре, звідти вибрати документи буде дуже складно.

— А звідки ж узялися десять тисяч документів?

Мітч запитання пропустив повз вуха. Він стрибком звівся на ноги, рушив до дверей.

— Ми з Еббі хочемо жити в Альбукерку. Це велике місто, а розташоване воно далеченько від центрів. Попрацюйте у цьому напрямку.

— Ти так не поспішай. Ще багато роботи.

— Я ж сказав: два тижні, Таррансе. За два тижні я вам усе передам, а це означає, що тоді маю зникнути.

— Не так швидко. Нам треба бачити певні папери.

— Щось у тебе, Таррансе, пам’ять закороткою стала. Моя чарівна дружина пообіцяла передати товстенний стос документів про «Данн Лейн», щойно Рей вийде на волю.

Тарранс оглядав темне футбольне поле.

— Подивимося, що там можна буде зробити.

Мітч підійшов упритул, наставивши пальця тому в обличчя, промовив:

— Слухай мене, Таррансе, і слухай уважно. Здається, ти чогось не розумієш. Сьогодні 17-те квітня. За два тижні вже перше травня, а я вам першого травня, як і обіцяв, передам прямо в руки понад десять тисяч надзвичайно переконливих документів, викривальних і обґрунтованих, які завдадуть серйозного удару одному з наймогутніших злочинних угрупувань на світі, і

1 ... 95 96 97 ... 127
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фірма», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фірма"