Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

  - …Підемо. – коротко і холодно відповів хлопець і взявши мене за руку потягнув у праве крило академії… в якому, до речі, мені ще не доводилося побувати. Тут було набагато холодніше, ніж у лівому крилі, та й ремонт гірший, мабуть сюди не ходить ніхто саме через стан будівлі.Стіни обдерті, штукатурка облізла, деякі вікна вибиті наскрізь, червоні фіранки на вікнах, майже скрізь, розірвані наче кігтями озвірілої тварини. 

- Як бачиш праве крило академії не таке доброзичливе, як ліве...

-А тебе чомусь впустили? І мене?

-Я ... як би так би мовити, допомагаю ректору. Він мені довіряє. Я як його права рука. І мені дозволено сюди ходити. А тобі можна, бо ти зі мною. Якби прийшла сюди сама, тебе зрозуміло б не впустили.

-Так Що сталося? Ти мені так і не сказав.

  Хлопець явно не хотів мені все розповідати, тож почекав паузу десь за хвилину. Хоча для мене цей час очікування тривало мало не вічність.

- Учора вночі, фахівці почули звуки вибухів і холод, що підступає з-під статі. Наче хтось балувався з магією морозу. Дуже грізна та небезпечна магія, до речі… І не жива. Так от, хлопці пішли перевірити, що сталося, але нікого не виявилося.Ні на перших поверхах, ні у підвалі, ні навіть у дворі академії. Наче все живе зникло буквально за секунду. Сьогодні, як ти помітила, на парах не було Вілла. Так ось ...

Саме до фрази хлопця, що обірвалася, ми підійшли до дверей зі значком червоного хрестика. Шили відчинив двері і впустив мене всередину. Усередині на ліжках лежало п'ять хлопців і одна дівчина з факультету бойових магів.Усі лежали із заплющеними очима та якимись тілесними ушкодженнями. У кого нога порізана до кістки, у кого рука, у кого на голові шрам, у когось у животі діра, явно від удару чимось чи пострілу. Серед поранених, на свій жах я помітила...

  -Віллі?!

***