Читати книгу - "Термінатор"

Утім, Сара знала, що ніколи не зможе перевірити правильність своєї ідеї. Вона чіплялася за соломинку. Яка різниця: вірити у всемогутнє божество або в сліпі сили, що змушують Всесвіт тупо танцювати під свою дудку? Сара могла усвідомити лише те, що відбувається на цей момент, зрозуміти причину й наслідки власних дій. І, зрозуміло, в будь-якому вчинку приховувалася маса непередбачуваного. Можливо, сни — частинка загальної картини Всесвіту, і вони відвідують нас уночі, немов осяяння.

Доки люди не навчилися дивитися в обох напрямках крізь час, їм доводиться лише сподіватися на те, що зрештою все буде добре. Над людством тяжіє прокляття: наділена свідомістю, людина осмислює межі своїх можливостей.

Люди теж грають із Всесвітом.

У найрізноманітніші способи, щокроку, вони, примушені непідвладними їм силами, роблять, той або інший, часто дріб’язковий вибір і тим самим утілюють свою волю. Це і є їхній вибір. І коли здається, що вчинки деяких людей цілком спрограмовані, усе одно можуть виникнути сюрпризи, що призведуть до несподіваних наслідків.

І ось доля знову запрошує Сару на танець, пропонуючи їй обрати в заплутаному лабіринті потрібний коридор, вразити долю в саме серце, змусити її відступитися.

Сара мала намір дістатися кінця часової петлі.

Вона подивилася на слова, що вирізувала на заляпаному пташиним калом столі із недбало надряпаними сердечками. «Долі немає». «Долі немає, окрім тієї, яку ми творимо самі», — таке послання передав їй з майбутнього Кайл.

Що ж, йому видніше. Колись перший термінатор, а тепер і Т-1000 були вагомими доказами того, що Небесна Мережа вважає себе здатною змінити минуле. Чому ж тоді Сара не може змінити майбутнє?

Вона встромила ніж у кришку стола, його вістря влучило в слово «доля». Сара підвелася. У її рухах була якась похмура рішучість. Сара прихопила з собою маленький нейлоновий рюкзак і гвинтівку п’ятнадцятого калібру. Її обличчя закам’яніло й перетворилося на незворушну маску.

Сара стала термінатором.

Джон, що вовтузився біля «бронко», побачив, як Сара закинула гвинтівку за сидіння машини, яку вони викрали, залізла до кабіни й увімкнула мотор.

Сальседа підійшов до хлопчика.

— Вона сказала, щоб ти їхав на південь разом з ним. — Він вказав на Термінатора, що стояв поруч. — Сьогодні ввечері, як ви і збиралися. Вона зустрінеться з вами завтра о…

Машина рвонула з місця і помчала вперед. Джон зненацька кинувся навздогін.

— Мамо! Зачекай!

Сара почула крик сина й подивилася в дзеркало заднього огляду. Фігурка хлопчика ставала дедалі меншою. Сара звернула на ґрунтову дорогу й поїхала, збиваючи куряву.

Доїхавши до шосе, вона додала газу. Сімдесят п’ять миль на годину.

Бона не збирається зменшувати швидкість, доки не доїде до мети.

* * *

Джон з Термінатором розглядали слова, вирізані на стільниці. Сарин ніж усе ще стирчав у дошці.

— «Немає долі, крім тієї, яку ми творимо самі». Це мій батько їй сказав. Вірніше, я там, у майбутньому, звелів йому запам’ятати ці слова і передати їй…

І знову Джон зіткнувся зі збоєм у часі. Голову можна зламати, якщо задумаєшся над цими парадоксами!

— А втім, неважливо, — здаючись, мовив Джон. — Загалом, послання звучить так: «Майбутнє не визначене раз і назавжди. Немає долі, крім тієї, яку ми творимо самі».

Термінатор легко сприйняв отриману інформацію. Число вільних асоціацій та значень слів, зрозумілих з підтексту, щомиті збільшувалося в його свідомості.

Він лише сказав:

— Твоя мати намагається змінити майбутнє.

— Що? Яким чином?

— Невідомо.

Джон клацнув пальцями — він раптом усе збагнув.

— О, чорт! Дайсон!

Термінатор терпляче чекав.

Джон заметався — жодного разу за ці два дні він не відчував такого страху.

— Авжеж, так воно і є! Майлз Дайсон! Вона збирається його вбити!

Джон кинувся бігти й махнув Термінаторові, закликаючи того піти за ним.

— Давай! Ходімо! Ходімо!

Термінатор секунду вагався, розмірковуючи.

Джонові слова цілком підтверджувалися. Це був незаперечний факт.

Сара Дженет Коннор вирушила вбивати.

Термінатор зірвався з місця і, легко випередивши Джона, стрибнув за кермо «бронко».

Сара, яку відділяло від них уже декілька миль, швидко їхала пустелею. Спускалися сутінки. Обличчя жінки було незворушним. У темних окулярах вона була схожа на якусь бездушну комаху.

* * *

Термінатор і Джон узяли курс на північ. Кіборг шалено гнав навантажений зброєю масивний всюдихід, залишаючи позаду інші машини. Він здалеку фіксував радарне випромінювання від поліцейських приладів, що вимірювали швидкість, та відразу зменшував хід — зараз не можна зв’язуватися з поліцією.

Першими словами, які Термінатор вимовив за той вечір, було:

— Це тактично небезпечно.

Джон з тривогою подивився на нього і наказав:

— Швидше.

— Т-1000 має у своєму розпорядженні ту ж саму інформацію, що і я. Він цілком спроможний передбачити цей вчинок і чекати на нас у будинку Дайсона.

— Начхати! Ми мусимо її зупинити!

Мабуть, Термінатор дійшов того ж висновку, що й Т-1000:

— Убивши Дайсона, можна запобігти війні.

Джон у розпачі стукнув кулаком по сидінню за кілька сантиметрів від кіборга.

— Мені начхати! Має бути інший вихід! Невже ти нічого не навчився? Невже ти не второпав, чому не можна вбивати людей?

Термінатор не відповів.

— Послухай, тобі, може, і неважливо, чи залишишся ти живим чи помреш. Але не всі такі, як ти. Розумієш? У нас є почуття. Ми відчуваємо біль. І страх. І тобі доведеться цього навчитися, приятелю. Я не жартую. Це дуже важливо!

Вони дісталися гірського перевалу й побачили під собою величезне місто, залите вогнями. Місто, в якому розпочиналося веселе нічне життя.

ТЕРМІНАТОР

Південна Лагуна, 7.18 вечора

З огорожі, що оточувала будинок Дайсона, Майлза було чудово видно: він сидів спиною до вікна в своєму кабінеті перед терміналом, з головою заглибившись у дослідження Об’єкта № 2. У неосвітленій кімнаті лише поблискував екран монітора.

Темна фігура крадькома піднялася пагорбом, вкритим плющем. Сара почала нагвинчувати на дуло гвинтівки глушник.

Дені та Блайт грали в холі з іграшковою радіокерованою машинкою. Дені керував, а Блайт бігала за машинкою, намагаючись її спіймати. Діти зупинилися біля кабінету Дайсона. Дені притулив палець до уст, закликаючи Блайт замовкнути. Його обличчя набуло хитрого виразу.

Пригвинтивши глушник, Сара клацнула замком і зарядила гвинтівку. Лягла на кам’яну огорожу. Сперлася щокою на холодний приклад і повільно взялася за гвинтівку іншою рукою, щоб зняти навантаження з ліктя. Палець спритно намацав спусковий гачок. Вона дивилася в приціл на людину у будинку. Підійняла зброю…

Перед нею була не людина, а ще один обранець долі. І це треба було виправити. Викреслити Дайсона з життя, доки він цього