Читати книгу - "Кладовище домашніх тварин"

Ретельно все обдумавши, вона рушила до пункту оренди автомобілів, що розташовувався поверхом нижче від залів очікування.

— Удачі, люба! — гукнула контролерка. — Бережи себе.

— Дякую, — відповіла Рейчел. Їй здавалося, що трохи удачі вона справді заслужила.

51

Спершу Луїс відчув запах — і миттю відсахнувся, затуляючи долонею носа. Важко дихаючи, він схопився за краї могили, і, коли йому здалося, що він зміг подолати напад нудоти, неймовірно велика, позбавлена будь-якого смаку вечеря фонтаном вирвалася з нього. Він блював, повсякчас відвертаючись від могили, і важко дихав, притуливши лоба до землі. Врешті нудота минула. Зчепивши зуби, Луїс узяв ліхтарика та посвітив у відкриту домовину. Абсолютний жах, який практично межував зі святобливістю, заповнив його. Жах, який приходить у найстрашніші сни, які ти заледве пам’ятаєш після пробудження.

У Ґейджа не було голови.

Луїса трясло так сильно, що йому довелося взяти ліхтарик обома руками та тримати його так, як на полігонах копів вчать тримати табельну зброю. Промінь все одно скакав як скажений, туди-сюди, і в якийсь момент чоловік просто не зміг освітити могилу.

«Це неможливо, — казав він сам собі. — Пам’ятай, все, що ти бачиш, — несправжнє».

Луїс повільно провів вузьким променем по трьох футах Ґейджевого зросту. Від нових туфель до костюмних штанів та маленького піджачка (заради Бога, жодна дворічна дитина не носить костюми), до розстібнутого комірця, до…

Із рота Луїса вирвався неприємний звук, і весь гнів через Ґейджеву смерть повернувся у вигляді стрімкого жаху перед надприродним та паранормальним. Він усе більше переконувався, що перебрався на мешкання в країну божевілля.

Луїс поліз у задню кишеню штанів по носовичок. Хитаючись із ліхтариком у правій руці, він знову нахилився вперед. Якщо одна з половинок кришки впаде, то вона точно зламає йому шию. Хустинкою він ніжно витер мох, який виріс на шкірі Ґейджа. Такий темний, що йому на мить здалося, ніби в Ґейджа немає голови.

Мох був вологим і нагадував піну. Луїс мав би це передбачити: останніми днями дощило, а ящик не був водонепроникним. Блимаючи ліхтариком навколо, чоловік помітив, що труна лежала в неглибокій калюжі. Під усім тим слизом він побачив свого сина. Розуміючи, що після того, що сталося, ніхто не відкриватиме труну, гробарі виконали свою роботу абияк. Ґейдж виглядав як погано зроблена лялька. Шия малюка була неприродно вигнута. Очі глибоко запали під заплющеними повіками. Щось біле висунулося у нього з рота, мов язик альбіноса, і Луїс спершу подумав, що гробарі використали забагато бальзамічної рідини. Це в принципі було нелегкою справою, а з дитиною так взагалі неможливо вгадати, коли рідини ще замало, а коли — вже забагато.

Потім Луїс збагнув, що то тільки вата. Він висмикнув її з хлопчикового рота. Ґейджеві губи — на диво, в’ялі та якісь надто темні та широкі — стулилися з тихим, проте виразним плямканням. Луїс кинув ватний тампон у могилу, де той потонув у дрібній калюжі та огидно відсвічував білим. Тепер одна зі щік Ґейджа стала схожою на щоку старого діда.

— Ґейдже, — прошепотів чоловік. — Я зараз тебе звідси заберу, гаразд?

Луїс молився, аби ніхто не проходив повз. Доглядач обходить цвинтар десь о 12: 30. Більше не мало значення, побачить його хтось чи ні. Якби промінь чийогось ліхтарика торкнувся Луїса, поки він стояв у могилі та займався свою зловісною справою, чоловік схопив би свій зігнутий страшний заступ та розтрощив би ним череп непроханого гостя.

Луїс підклав руки під Ґейджа. Тіло розпливалося в усі боки, наче в ньому не було кісток, і раптом химерна, жахна думка виникла в його голові: коли він підніме Ґейджа, тільце малюка розламається, і у нього в руках залишиться по половинці. Він так і стоятиме там, в ящику, зі шматочками сина в руках. І волатиме без кінця.

І ось так вони його знайдуть.

Ну ж бо, страхопуде, вперед! Зроби це!

Луїс потягнув Ґейджа на себе, крутячи носом від гнилого смороду. Він витягав сина з труни так само ніжно та обережно, як витягав його з ванни. Ґейджева голова відкинулась назад, аж до середини спини, і Луїса знову затрясло від жаху, коли він помітив ощир швів на шиї хлопчика, які тримали його голову на плечах.

З останніх сил чоловік долав блювотні спазми від трупного запаху та драглистості нещадно розчавленого тіла сина. Луїс забрав хлопчика з домовини та виліз нагору. Притискаючи мертвого Ґейджа до себе, він сів на край могили. Ноги Луїса вільно звисали над ямою, обличчя мало жахливо синій відтінок, очі зяяли чорними дірами в черепі, тремтячий рот викривився в гримасі жаху, співчуття і горя.

— Ґейдже, — промовив Луїс, колисаючи хлопчика на руках. Волосся сина впало на його зап’ясток, як мертвий дріт. — Усе буде гаразд, Ґейдже. Я клянуся, що все буде гаразд. Скоро все скінчиться. Ґейдже, будь ласка, потерпи ще тільки цю ніч, і все. Я люблю тебе. Татко тебе дуже любить.

Луїс колисав сина.

Десь за чверть після другої Луїс уже був готовий іти з цвинтаря. Торкатися тіла було складніше за все. У цю мить він подумав, що уявний космонавт у його голові залетів якнайдалі в порожнечу. Відпочиваючи, він відчував пульсуючий біль у спині — кожен м’яз його стрибав і смикався, — а також відчував, що зможе пройти весь шлях назад. Абсолютно весь.

Луїс поклав Ґейджеве тіло на брезент і загорнув його. Обмотав довгими смужками липкої стрічки, а потім склав мотузку вдвоє та обережно зав’язав краї. Це нагадувало скручений килим, не більше. Він зачинив труну, замислився, знову відкрив і поклав туди зламаний заступ. Хай «Привітний краєвид» забирає це на згадку, та цвинтарю не отримати його синочка. Він зачинив домовину та опустив одну з половинок кришки ящика. Другу половинку він збирався скинути в яму, але боявся, що та може розбитися. Поміркувавши трохи, він протягнув свій ремінь крізь залізні кільця і тихо опустив плиту на місце. Опісля він взявся за лопату, аби закопати яму. Ґрунту не вистачило навіть для того, аби зрівняти могилу з рівнем землі. Пронозливі цвинтарні наглядачі можуть це помітити. А можуть і не помітити. А ще можуть помітити, але проігнорувати. Він не дозволяв собі перейматися такими речами зараз — надто багато чого ще було попереду. Ще більше скаженої роботи.