Читати книгу - "Тінь над Дніпром, Наташа Голуб"

Київ був заворожений своєю новою енергетикою. Місто стояло на порозі великої зміни, але перед ним і його мешканцями залишалася одна дуже важлива межа — межа, на якій вже не було місця для компромісів.

Роман і Аліна відчували це, як ніхто інший. Всі попередні етапи були важливими, але найбільше випробування ще попереду. Вони вже не могли дозволити собі помилок, тому що кожна дрібниця могла вплинути на результат у такій складній політичній ситуації. Вони стояли на лінії, де змінити можна було тільки одне — або все, або нічого.

— Це наша остання можливість, — сказала Аліна, сидячи за великим столом, де вони обговорювали остаточні кроки реформи. — Якщо зараз ми не збережемо цей курс, ми ризикуємо все втратити. Це не просто питання політики, це питання моральної перемоги.

Роман теж розумів це. Він бачив, як кожен їхній рух має прямий вплив на те, як складеться майбутнє. Не було місця для компромісів, не було місця для півзаходів.

— Ми вже пройшли через стільки випробувань, — сказав він, його голос був спокійним, але в ньому відчувався тяжкий тиск відповідальності. — І тепер не можна зупинятися на півдорозі. Якщо ми хочемо побудувати країну, де буде справедливість, ми маємо бути готові до останнього кроку.

Аліна подивилась на нього, і хоч її очі залишались твердими, вона теж відчувала, що це не буде легким завданням. Вони обидва знали, що деякі з тих, хто стояв на їхньому шляху, готові йти на все, щоб повернути все назад. Вони мали силу, ресурси і несли в собі традицію маніпулювання людьми.

— Остання межа, — повторила вона, — це не лише політичний кордон. Це межа нашої віри. Ми або зможемо побудувати нове, або знову зануримось у старі пастки.

Роман розумів, що вони дійсно стоять на межі чогось значного. З того часу, як вони почали свою боротьбу, вони вже змогли здійснити більше, ніж багато хто вважав можливим. Але тепер на них чекав останній важливий етап — закріплення всього, що вони досягли.

— Ми вже зробили важливий крок, — сказав він. — Тепер нам потрібно не лише здобути перемогу, але й забезпечити, щоб вона була стабільною і справжньою.

Аліна кивнула. Вона не сумнівалась у правильності їхнього шляху, але знала, що цей шлях буде важким. І навіть зараз, коли вони стояли на порозі остаточних змін, їм доведеться зіткнутися з останніми та найнебезпечнішими викликами.

— Це наша можливість, — сказала вона, — і якщо ми її не використаємо, ми програємо.

Цей момент був вирішальним. Вони були готові діяти. Це був крок у невідомість, але крок, який мав змінити все.