Читати книгу - "Кров фенікса, Анна Стоун"

Жінка потерла скроні пальцями. Складно говорити без паніки, коли самій хочеться втекти подалі з цієї планети.

— Це не доведено! Цієї хвилини чарівники Фероманська вже збираються в дорогу! Чекатимемо хороших новин! Уроки скасовано! Вам заборонено залишати гуртожиток.

Студенти, перешіптуючись, почали розходитись по своїх будинках.

Серце, здається, пропустило удар. Лера, не відриваючись, дивилася на зачинені ворота. Тривога з кожною секундою тільки наростала.

Витягнувши мобільний телефон, вона набрала номер дядька. Але її виклик було відбито, потім прийшло повідомлення: «Пробач. Я зайнятий. Вирушаю на Лукулус». І за хвилину ще одне: «Не переживай. Все буде добре».

Сховавши телефон у кишеню, дівчинка закрила обличчя руками. Сльози одна за одною почали скочуватися її щоками.

«Все буде тільки гірше…»

* * *

Ще здалеку вони побачили кораблі з роенським прапором, пришвартовані біля берега. Лукулус багато століть вважався сплячим вулканом, але, попри це, чарівники сховали під островом чарівний маячок. Кілька годин тому він спрацював. Якби Лукулус був звичайним вулканічним островом, все було б інакше. Прибережні міста тоді накрили чарівним куполом, щоб захистити від хвиль та попелу. Але цьому вулкану не можна було дозволити вивергатися.

Триста років тому на цьому самому місці з'явилася тріщина у часі. Великими втратами тоді вдалося уникнути страшного лиха. Але часова матерія стала настільки слабкою, що перше виверження вулкана відкриє її знову. Плюс до цього всього — посоху, який минулого разу її закрив, більше немає.

Мерлін замружився, намагаючись якнайшвидше прокинутися. Але це був не сон, а кошмар наяву. Історія трьохсотлітньої давності готова була ось-ось повторитися. Розплющивши очі, чарівник спробував впоратися зі своїми емоціями. На жаль, розсудливо думати йому не вдалося. Вони прийшли сюди не за тим.

— Що будемо робити? — крикнув чоловік із рудим заплетеним у невелику кіску волоссям. Він був не схожий на мага, скоріше на середньовічного вікінга. На таку асоціацію наштовхувала його масивна фігура та безліч шрамів.

Мерлін стояв, не відриваючи погляду від вулкана. Земля тремтіла, будь-якої хвилини готова розкрити глибини пекла.

— Що ти зробив, Морле? — прошепотів чарівник, потягнувшись за чарівною паличкою.