Читати книгу - "Сюрпризи долі"

А тут обидва полотна висіли поруч — «Війна» і «Чума». Найстрашніші потвори, породжені в людському житті, найвище втілення кристалізованого зла. Дехто каже, що добро і зло відокремлюються від своїх творців і живуть осібним життям. Не вір. Даруй, що повторююся: немає окремо добра і зла. Невидимий фантом нічого не здатен заподіяти, в його волі лише нашіптувати, як тій зміюці, а остаточний акорд належить нам, людям.

До речі, «Острів мертвих» мене більше не цікавив, він уже зіграв свою роль у моєму житті. Уже й сам устиг його відвідати не давніше, як учора. Там на мене ще не чекають.

Тепер я мрію наздогнати втрачений час. Вірю, що це мені вдасться. А коли настане остання година, спокійно закрию очі, бо не буде соромно за прожиті роки.

Незабаром побачу тебе. Кохана, життя продовжується! З чого починати будову нашого нового світу? З покаяння, і тільки з нього. Йду просити пробачення у кожного, кому заподіяв маленькі і більші болі чи незгоди.

Чи вибачать мене? Вірю, що так. Адже знаю тепер, що немає поганих людей, усе залежить від обставин, які для себе вибудовуємо.

У своєму житті я тісно зрісся з архетипом Аполлона, у всьому намагався його мавпувати: поборов Пітона; обожнював чистоту в мистецтві; моїм найближчим другом був Діоніс (маю на увазі любого Олеся); мав я неабиякий талант і шановане ім’я; становище в суспільстві; швидкий розум і глибокі знання. Та всього цього виявилося замало, бо забув про ще одну важливу віху на шляху розвитку Аполлона: він пройшов періоди покаяння. Перший — коли вони разом із Посейдоном будували міські стіни Лаомедонту, якому потім і наслав чуму. Під час другого бог мистецтв працював звичайним пастухом у царя Адмета.

Упокора є тією чудодійною силою, що врівноважує зухвалі вчинки. Про неї треба пам’ятати під час руйнації ілюзій. Усе своє життя я не згадував про цю чесноту. Така необачність породила фатальні плоди: моє примхливе самолюбство вимагало з кожним днем усе більшої поживи і врешті стало ненажерою.

І все ж таки я проти фаталізму. Ти заперечиш, пригадавши нелегкий шлях Едіпа, про який я тут теж згадував. Чи міг він відвести давнє прокляття і змінити русло ріки? Гадаю тепер, що міг, бо так вчинив цар Ніневії. Його не злякали загрозливі пророцтва Йони. Він зняв свого плаща, покрився веретою, сів на попелі і наказав усім мешканцям звернути зі згубної дороги насильства. Тим мудрим актом цар врятував себе і своє місто від лиха. А чим я відрізняюся від нього?

Чи потребував Едіп убивати сфінкса? Відповідь неоднозначна. Є третє правильне рішення, воно обов’язково з’являється після покаяння. Любове моя, я розгадав таємницю Едіпа. Вона відома усім, однак на неї ніхто не зважає. Втрачене, загублене слово можна отримати лише через упокору. Ця проста чеснота відкриває двері раю.

Нарешті настала слушна година, і я вже маю заповітний ключ. Його не можна купити, чи отримати в подарунок. Він вирізьблюється власними руками, а потім зберігається як найцінніша реліквія.

Отож віднині я схиляю свою голову і згоден прийняти зі вдячністю все, що приготувала мені доля. Я вірю: разом із тобою ми відкриємо двері нашої Гіпербореї.

…На виставці вже не було сенсу залишатися. Треба було поспішати, адже попереду мене чекала сповідь, яку я бажав щиро скласти перед тобою на папері.

В останньому залі висів автопортрет майстра. Він так і називався «Автопортрет зі скрипкою смерті». Не повіриш, я побачив власне лице, мов у дзеркалі. Чи ж припускав, що ми так схожі?! З нього так і променів дух обраності й високих почуттів, що піднімався над прозаїчним оточенням. Це був я, а за моїми плечима вишкірився череп, що грав на скрипці.

Так, кохана моя, смерть завжди поруч, навіть, якщо її не бачимо. Вона тихо водить смичком по своїх струнах, нагадуючи, що наша зустріч ще попереду. Та доки є час, і доки її мелодія ще не закінчена, нам треба встигнути виконати те, що запланували, щоб радісно і з любов’ю зустріти фінальний акорд.

Друге я (з лат.).

Ні дня без рядка (з лат.).

Ти дуже розумна дівчина, зловила Жоржа (з англ.).

Друзі, я загубив день (з лат.).

Платон мені друг, та істина дорожча (з лат.).

Життя коротке, мистецтво вічне (з лат.).

Осел про ліру (з лат.).

Голос народу — голос Божий (з лат.).

RER — мережа приміських електричок.

Усе підкорює любов — підкоримося ж і ми любові (з