Читати книгу - "Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора, Ольга Обська"

Злата не одразу відповіла на запитання брата — ніяк не могла зібратися з силами. Габі здогадувалася чому. Напевно, побачила таке, що не дуже зручно розповідати. Крізь сьогодення проступають лише найбільш емоційні або шокуючі шари минулого. Але що таке шокуюче могло статися у пожежній вежі? А ось емоційне траплялося. Габі спало на думку, що Злата побачила її та Ентоні. Там у кімнаті з каміном у них траплялися дуже хвилюючі побачення. Там трапилася їхня близькість…

— Я бачила дьєра Ентоні… — нарешті почала говорити Злата.

— …і мене? — спитала Габі, подивившись на неї з німим проханням не розповідати інтимні подробиці.

— Ні. Дьєр Ентоні був там з іншою людиною.

Це була абсолютно несподівана відповідь. Ентоні зустрічався у вежі з кимось ще? З ким? Коли? Ще до того, як вони почали бачитися з ним у тій кімнаті з каміном або після того, як Габі втекла? Зустріч мала бути дуже непростою. Мова про щось вкрай важливе чи неординарне, інакше б минуле не відкрилося. Пересічні події не можуть проступити крізь шари сьогодення.

— Це був молодий чоловік, — продовжувала Злата схвильовано, — ровесник дьєра Ентоні. Вони розмовляли на підвищених тонах — страшенно сварилися. Дьєр Ентоні не добирав слів. Він був так сильно обурений — мені здалося зараз кинеться в бійку.

Габі не могла намалювати собі цю картину. Ентоні у спілкуванні дуже стриманий. Він вміє ладнати з людьми, знаходити спільну мову. Вміє доводити свою думку аргументами, а не кулаками. Габі думала, що тільки вона знає, який він насправді емоційний. З нею він був гарячим і нетерплячим, але лише коли вони залишалися наодинці. З рештою людей він поводився максимально спокійно. Габі не уявляла, що могло статися між Ентоні та його співрозмовником. Що зробило його настільки поривчастим і нестриманим?

— З ким він розмовляв? Ти його не знаєш? Раніше не бачила? — спитав сестру Вілзорт.

Було видно, що він теж здивований. Не лише Габі важко уявити Ентоні в бійці.

— Ні, раніше не бачила.

— А що було далі? — не терпілося дізнатися Габі.

— Це все. Я побачила дуже короткий епізод.

— Воно й не дивно, — Вілзорт продовжував ніжно обіймати схвильовану сестру. — У тебе було всього кілька секунд.

Габі хотілося розпитати Злату про деталі. Вона не знала, навіщо їй це, але дуже прагнула дізнатися всі подробиці короткого епізоду. Проте Габі не стала ставити жодних запитань. Все потім. Вона бачила, як важко Злата відходить від трансу. Важкий у неї дар. Виснажливий. І чому такій веселій та життєрадісній дівчині дісталася така непроста тяжка магія?

Златі знадобилося ще трохи часу, щоб оговтатися. А потім вони попрямували до гуртожитку. Обхідними шляхами, щоб не потрапити на очі кому не треба.

Такої плідної ночі, як сьогоднішня, Тереса ще не мала. Габі мирно спала в її ліжку, а вона студіювала підручники та довідники. Першу половину ночі присвятила вивченню інформації про заразні прокляття. Хотілося зрозуміти, чи могла Тереса заразитися від Джозефа. Вона вивчала, яким чином пристріти передаються, як виявляються, як знімаються. Однозначного висновку не дійшла. Поки для Тереси так і залишалося загадкою, є на ній прокляття чи ні.

Проте присвятити цьому питанню всю ніч вона не могла. Їй було видано завдання до завтра накидати тези щодо тем, які вона хотіла б висвітлити на симпозіумі. Ця робота здавалася не менш важливою, оскільки, є на Тересі пристріт чи нема, але втрачати можливість виступити співдоповідачем Джозефа на симпозіумі вона не збиралася. Коли ще такий шанс випаде?

Тут, звичайно, існував певний ризик, що вони на пару з Джозефом замість доповіді почнуть репліки зі спектаклів декламувати. Він їй: "Після того, що сталося, я повинен зробити вам пропозицію", а вона йому з трагічним пафосом: "Бути чи не бути?" Їхній виступ на симпозіумі тоді надовго запам'ятають. Але Тереса сподівалася, що до цього не дійде. Валенсія має допомогти зняти прокляття. Шкода, що дідусь так поки і не прислав повідомлення у відповідь, але вона не сумнівалася, що не сьогодні, так завтра, він дасть про себе знати.

Над тезами Тереса працювала довго. Але результатом залишилася задоволена. Поспати, щоправда, майже не вдалося, зате, коли вранці в академії Джозеф викликав у свій кабінет, щоб проректорським суворим тоном поцікавитися, чи готові тези, їй було, що відповісти:

— Готові. Ось, узяла їх з собою, — вона поклала йому на стіл товсту стопку аркушів.

Він кілька разів перевів погляд зі стосу на Тересу і назад. І, зсунувши брови, ще суворіше запитав:

— Ви не забули, що сьогодні на шосту вечора у нас з вами намічено важливу ділову зустріч у моєму особняку?

— Не забула.

Ще б Тереса забула, коли її запрошували таким витонченим способом — ростбіфами в кукурудзяних конвертах.

— От і чудово. Прихопіть із собою тези, — владно скомандував він. — Розберемо.

Якщо у Тереси були якісь сумніви щодо сьогоднішнього візиту до Джозефа, то за його задумом, мабуть, вони всі мали негайно розвіятися. Весь його грізний вигляд і владний тон говорили про це.

А сумнівів у неї й від початку не було. Це нормальна дівчина остерігалася б іти на зустріч із проректором, на якого накладено імовірно заразний пристріт і який абсолютно не дотримується протипроклятійних заходів та профілактичної дистанції. Але Тереса була не з боязких. До того ж, можливо, їй уже й остерігатися запізно. Якщо вірити Бланці, вона вже заражена.

Всі ці роздуми змусили Тересу пообіцяти:

— Добре, візьму, — вона взяла зі столу Джозефа свої тези і рушила на вихід з кабінету.

Тереса збиралася на зустріч з Джозефом ретельно. Вона довго вибирала, що б їй одягнути. Зупинилася не на діловому костюмі, а на досить фривольній сукні. Тому що вона їй личила. Тому що в ній вона була чарівна — так усі казали, хто бачив її в цьому вбранні. Потім ще біля дзеркала чепурилася півгодини. І ось тут, біля дзеркала, їй спало на думку дещо, що досить сильно насторожило. Тереса збирається до Джозефа так довго і ґрунтовно, наче це побачення. Хоча це не побачення, а ділова зустріч. Він сам так назвав майбутній захід. Та й взагалі, які можуть бути побачення у проректора та студентки? Їх обох з академії витурять за подібне.