Читати книгу - "Зірка, що пролетіла повз, Герцог Фламберг"

Денис часто бачив сни про старого козака на ім’я Мстислав. Старий козак, з довгою сивою бородою і сумними очима, завжди з’являвся у затишній хатині, освітленій лише мерехтливим вогнем. Його слова, вимовлені спокійним, але впевненим голосом, завжди наповнювали Дениса трепетом і передчуттям чогось невідомого. «Ти зустрінеш її, сину, коли найменше очікуватимеш. І ця зустріч змінить твоє життя назавжди», – пророкував Мстислав.

 І ось, у реальному житті, у затишній книгарні, де пахло старовиною і кавою, Денис зустрів Вікторію. Її очі, кольору бездонного океану, заворожували своєю глибиною, а сміх нагадував дзвін кришталевої краплі. Серце Дениса завмерло. Він зрозумів, що ця зустріч – не випадковість, а доленосне передбачення старого козака. Коли їхні погляди зустрілися, у книгарні раптом вимкнулося світло, і на мить запанувала повна темрява. Денис відчув, як його серце завмерло в очікуванні. Коли світло знову запалилося, Вікторія стояла перед ним, її очі сяяли в сутінках, немов зірки. У цю мить він зрозумів, що знайшов те, що шукав усе життя.

 Перед очима мигнула картина зі сну: старий козак Мстислав кивав головою, його погляд був спокійним і мудрим. Це був не просто збіг, а доказ того, що доля їх звела. Вікторія, зі свого боку, відчула, що зустріла людину, яка розуміє її як ніхто інший. Їхні душі, немов дві половинки одного цілого, відразу відгукнулися одна на одну. І хоча вони були такі різні – він, мовчазний митець, вона – яскрава і життєрадісна дівчина – між ними виникло невидиме споріднення.