Читати книгу - "Знову нема світла?, Оля"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-принеси, будь ласка, води з підвалу.
-добре, ще щось потрібно?
-ні, поки що ні.
Я спустилася в підвал та захопила телефон. Я вже збиралася підійматися на гору, як тут вимкнули світло, добре, що я ще не впала тут в цій темряві. Що знову вимкнули світло? Як мені набридли ці виключення. Добре, що я була готова до цього та взяла з собою телефон. Я ввімкнула ліхтарик та не зрозуміла де я взагалі знаходжуся. Бляха, де я взагалі? Що це за місце. Я йшла в підвал за водою, а опинилася тут, цікаво, тут ловить зв'язок? Я витягла телефон та почала ходити по колу шукаючи місце де б зв'язок ловив. От тобі й на, навіть зв'язку нема. Звичайно, на що ти надіялася.
-тут хтось є?
Крикнув чоловічий голос з темряви.
-так, так. Я тут, люди, сюди.
Переді мною спалахнули два шари, що це взагалі таке? Можливо, це галюцинації і насправді я просто зламала ногу в підвалі, а від болю мені почало ввижатися всяке? А після цього біля мене з'явилися два чоловіки, один був карооким брюнетом, а інший теж брюнет, тільки з зеленими очима.
-що ти тут робиш? І що за вбрання на тобі?
-Едгард, залиш її вбрання, подивись на її очі.
Як виявилося кароокого звали Едгард, але навіщо мені ця вся інформація. Вони й так не справжні. Вже скоро я прокинуся в лікарняній палаті. Хоча якщо це мої галюцинації я можу нічого не боятися і подивитися як далеко це все зайде.
-що не так з моїми очима?
-дівчино, досить компостувати мені мізки, Вільям, веди її до виходу з печери.
А зеленоокого звати Вільям, ясно.
-я не закінчила, що не так з моїми очима?
Я підійшла до чоловіка і почала допитуватися. З цією суперечкою я забула про все на світі.
-Едгард, може вона справді обрана?
-Вільям, обраних не було більше 150 років. Вона не може бути обраною, невже ти віриш, що вони можуть повернутися?
-не віриш, бо боїшся?
-не мели дурниць. Я один з найсильніших магів імперії, чого мені боятися?
-яка обрана? Що це за шари? Що взагалі відбувається?
Спокійно допитувалася я
-хоча ні, можливо, хтось наді мною прикалується? Це поганий жарт
Хоча це дивно, мама б не додумалася до такого жарту, батько взагалі не любить жартів, залишається тільки сестра та подруги. Сестра в іншому місті їй не до мене, адже вона саме закінчує навчання, а от подруги можливо, чи це справді галюцинація?
-потім пояснимо, а зараз краще йди, бо Едгард може зірватися.
-хто такий цей Едгард? І хто ти такий?
-старший син імператора, принц імперії, а я його помічник і друг.
-що за брєд? Яка імперія? Який принц? Я попала в божевільню? Мене досі цікавить що не так з моїми очима?
-в селі народилася?
-а ось і наш принц вклинився в розмову. Ні, все життя прожила в місті.
-тоді чому незнаєш нічого про те хто ти?
-я знаю хто я, Мельник Дарина, народилася і виросла в місті.
-якому?
-Мукачеві.
-ніколи не чув про таке місто.
-географію просто не вчив, от і незнаєш.
-язик у тебе не задовгий?
-мені нормально, були такі хлопці, які казали, що задовгий, але вони речення складали по іншому.
-як по іншому?
-тобі краще незнати.
-ти не дивись на те, що він такий агресивний. Він принц, а його відправили у якусь печеру, бо там завелика концентрація магії, як для нашої імперії, і взагалі для цілого світу.
-яка магія? Яка імперія? Який принц? Де я взагалі знаходжуся?
Крикнула я, бо вже взагалі не розуміла, що тут відбувається. Дівчат, якщо це справді жарт то коли я виберуся звідси я придушу вас.
-ти в темній імперії, це старший принц, а я його помічник, так зрозуміліше? Хоча це я вже тобі говорив, але, можливо, тобі потрібно повторити два рази, для того, щоб ти переварила цю інформацію.
-зрозуміло, а тепер скажіть, що не так з моїми очима?
-це краще самій побачити.
Ми вийшли з печери та Вільям дав мені дзеркальце, незнаю звідки воно в нього взялося, але мене це зараз не цікавило. Я подивилася та побачила, що мої очі різних кольорів. Моє праве око каре, як і було, а ліве біле. Я підняла погляд та побачила, що я справді вийшла з печери і це ніяк не моє місто. Отже це не жарт, тоді все ж таки галюцинації? Чи, можливо я попала в інший світ? Ні, дурня, Дало, ти людина науки, майбутній лікар.
-що це за хрінь?
Запитала я.
-Едгард, можливо, вона все забула, або вона попаданка.
-такого не може бути, таке буває тільки в книжках
Сказала я, адже мені хотілося вірити, що таке справді буває тільки в книжках. Це ж не можливо, адже не можливо? Я не вірю, що перебуваючи в підвалі у себе вдома я могла переміститися в якусь казкову країну, де існує магія, дракони, красивий чоловік, який закохається в мене і врешті-решт я буду жити довго та щасливо тут. Маячня.
-пам'ятаєш своє життя?
-так.
-яке воно?
-ну я жила в звичайному місті Закарпатської області. В нашій країні йшла війна. Я студентка медичного університету, тому останній рік жила в Ужгороді.
-вона попаданка, Едгард. Я ніколи не чув ні про яку Закарпатську область і війну в якійсь країні.
-це не означає, що вона попаданка, може то якась мала та задрипана країна.
-ти знаєш краще за мене всі країни, тому це не виправдання.
-наша країна найбільша в Європі, тому тут питання до вас, чому ви її незнаєте, до речі говорите ви зі мною мовою моєї країни.
-тепер у мене нема сумнівів.
-у мене вони досі залишилися.
-тобто я справді попаданка? І я попала в інший світ? До того ж ще й магічний?
Ну не може бути. Боже, коли я казала, що хочу попасти в магічний світ це не означало буквально, що ти маєш перенести мене в нього, мені нормально і вдома жилося.
-все вірно.
-господи, невже мені не жилося спокійно вдома. Жила б собі та біди незнала. Ні я встряла в якийсь магічний світ.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знову нема світла?, Оля», після закриття браузера.