Читати книгу - "(не) сучасний (не) любовний (не) роман, Анна Лященко"

Усе почалося несподівано, тобто як завжди.

Перед самим Новим Роком у нашому розкішному п’ятиповерховому особняку забився унітаз у гостьовій спальні. У тій, яка рожева, але не така рожева, як пантера у відомому мультику, та спальня в південному крилі, і вікна виходять не на миле подвір’я сусідів із басейном, а на інший бік – на автомайстерню. А ця спальня рожева як Ніф-Ніф у мультику про трьох поросят. Якщо ви не дивилися ті мультики й не розрізняєте 50 відтінків рожевого, то вам у нас вдома робити нічого. Принаймні, без путівника або супроводу.

Отже, унітаз забився і мені треба викликати слюсаря.

А, так, до речі, хто я? Усього лиш старша дочка одного мільярдера, який, як водиться, у найвідповідальніший момент не перебуває вдома, а саме зараз бавиться на якісь островах із черговою кандидаткою на роль моєї мачухи. У них там тест-драйв. Татусь перевіряє, на що здатна чергова претендентка. Обкатує, так би мовити. Ну, та я відволіклася. Повернемося до мене. Або до мого будинку? Стоп, до відтінків рожевого? А!! Унітаз! Який забився і мені треба викликати слюсаря. Чи тесляра? Це якийсь кошмар. Я виявилася абсолютно не готова розв'язувати глобальні домашні проблеми! Як на зло, наш дворецький пішов у відпустку. Добре, що не в декретну, є шанс, що він повернеться раніше, ніж заб’ються всі унітази в будинку.

Отже, мені потрібен тесляр, прочистити каналізацію. Ні, здається, теслярі займаються садом. Або ні. Але щось із деревами точно пов’язано. А мені потрібен цей… Як в улюбленому німецькому фільмі моєї передостанньої мачухи. Він там ще чистив, чистив і примовляв: «Das ist fantastic!» Згадала! Сантехнік! Мені терміново потрібен сантехнік!

Швиденько гуглю за ключовими словами – точно, воно. Тобто Він.

На дворі 21 століття, і я дівчинка просунута, тому залишаю онлайн заявку на прочищення унітаза.

Заповнюю анкету:

Вік – та хтозна, коли цей унітаз поставили, разом із будинком? Років двадцять тому? Чи 25? А це хіба принципово? Пишу 25, додамо солідності моєму фаянсу.

Колір – білий. Мій татусь любить усе класичне.

Особливі вподобання – Та які вподобання в унітаза??? Чи вони про мої? Ну, такі як у всіх. Пі-пі зробити, ну й це, по-великому, без вишукувань. Біде стоїть поруч, новеньке, з підігрівом і всілякими режимами. Тож пишу – стандартні, без новомодних заморочок.

Уф, начебто впоралася. Ставлю галочку навпроти «Не передзвонювати для уточнення замовлення» і вирушаю в тренажерний зал, розташований на першому поверсі в західному крилі.

Ніколи не думала, що стежити за будинком настільки складно та зауважала нашого дворецького.

Через дві години до воріт під’їжджає машина. Чорний седан представницького класу. Чомусь я думала, що це буде якийсь фургончик із рекламою послуг, із зображенням умивальника й дядька-сантехніка зі шваброю.

З машини виходить приємний молодий чоловік у костюмі Санта Клауса, чомусь без швабри, але хоч із валізкою.

Лунає дзвінок від начальника охорони:

– Валькірія Пантелеймонівна! Тут приїхав молодий чоловік, каже, Ви його замовляли!!!

– Так-так Інокентій! Я викликала цього… як його… Сантехніка! Проведіть його в рожеву гостьову спальню в східному крилі. Я зараз піднімуся.

– Валькірія Пантелеймонівна! Я змушений буду повідомити про це Вашому батькові!

– Ах, розслабтесь, Інокентію! Через таку дрібницю відривати татуся від тест-драйву… Ну не самому ж йому моїми проблемами займатися! Тим паче за його відсутності. Я думаю, молодий чоловік сам чудово впорається!

Ох уже ця охорона. Від них проблем більше, ніж користі!

Нещодавно кішка сусідська периметр порушила. Було дуже гучно, хоча й весело. Спочатку сад увесь підсвітився прожекторами, потім радісно заверещали сирени, згодом приїхали красиві хлопчики у формі на машинках зі світломузикою. Кішка, щоправда, народила передчасно, а в кухарки стався викидень, але вона все одно на аборт збиралася. Тож обійшлися мінімальними втратами. До речі, дивно, тоді Інокентій не намагався таткові зателефонувати. А тут через якийсь унітаз батька турбувати! Не дозволю! Нехай відпочиває!

– Інокентію! Я забороняю Вам повідомляти мого батька про візит Сантехніка! – Ось! Я проявила твердість! Я всім докажу, що можу владнати всі домашні проблеми сама! Відключаюся, не чекаючи відповіді, і підіймаюся на третій поверх, укотре шкодуючи, що в нас удома немає ліфта. Може хоч ескалатор встановити? А чому б і ні! Сходи в нас широкі. Мабуть, зроблю сюрприз таткові!

Захекавшись, добираюся до рожевої спальні. Я щойно з тренажерів, на мені чорні велосипедки й золотистий топ, й не має часу перевдягтися. Оглянувши мене, Інокентій несхвально хитає головою й доповідає:

– Сантехнік уже в спальні!

– Дякую! На сьогодні можете бути вільні!

Сподіваюся, Інокентій порадіє несподіваному вихідному. Заходжу в спальню і зачиняю в нього перед носом двері.

Мене трохи здивувала, хоча й не дуже збентежила дивна поведінка сантехніка. Ні, я розумію, що не можна прочищати унітази в цьому чарівному червоному сюртучку, та і з ватною бородою, але чому б не взяти із собою переодягнутися? Хоча б трусики. І чим він збирається прочищати труби? Ось тією рожевою штукою?

Мені здається, йому треба щось товстіше й довше, щоб усунути засмічення. Хоча, він фахівець – йому видніше! Він же, напевно, вчився своєї професії!

До речі, не ввічливо, напевно, мовчати, треба розмову підтримувати. А то він дивний, стоїть як бовдур і всміхається. І ще навіщось стегнами активно рухає, ну прямо як Майкл Джексон на сцені.

– Молодий чоловіче, а Ви десь навчалися своєї професії?

– Ні, люба, це вроджена здатність!

Цікаво, ніколи не думала, що можна народитися з умінням прочищати каналізацію! Хоча, я мало що знаю про життя звичайних людей, татко мене завжди оберігав від дійсності. Я навіть навчалася в закритому пансіонаті. Й ось зараз мені доводиться практично починати з азів.