Читати книгу - "(не) сучасний (не) любовний (не) роман, Анна Лященко"

Після невдалої спроби прочистити каналізацію в гостьовій спальні, беруся до реалізації свого нового проєкту – мені просто необхідно встановити в будинку ескалатор! Я впевнена, татко оцінить мою ідею. Він якраз нещодавно скаржився, що занадто старий уже став, для того, щоб носити своїх дружин на руках по сходах. А оскільки я впевнена, що його чергова кандидатка пройде тест-драйв (дуже вже вона старанна), то чергову обраницю батькові дуже скоро доведеться нести на руках до своєї спальні на третьому поверсі. Впевнена, він мені обов’язково подякує!

Не відкладаючи, починати реалізацію свого плану.

Цілком логічно, що я звертаюся в ту саму фірму, у якій замовляла сантехніка.

По-перше, мені сподобалася оперативність, з якою вони виконали моє замовлення.

По-друге, молодий чоловік, хоч і не зміг закінчити свою роботу, з незалежних від нього причин, але він дуже старався і явно був налаштований зробити її якісно.

По-третє, мені треба якось загладити провину за поведінку Інокентія, який майже за комір викинув сантехніка з дому. Чому майже? Та тому, що наш дурний начальник охорони навіть не дозволив нещасному хлопцеві одягнути хоча б свій червоненький сюртучок! Про штанці із чобітками я взагалі мовчу. Довелося все збирати в пакетик і надсилати на емейл фірми, яка надіслала працівника в наш будинок. До речі, трусики там теж були, але не суть.

Отже, заходжу на сайт «Послуги для самотніх дам» і вибираю будівельну бригаду.

На сайті фірми безліч фоток працівників. Мене трохи здивувало, що ніде не вказана спеціальність робітників, а поруч із їхніми іменами стоять якісь цифри. Здебільшого від 15 до 21. Напевно, це їхній рейтинг. Або кількість успішно виконаних замовлень. У бригадирів узагалі не менше 24! Це мене надихнуло, і я зайнялася оформленням заявки на будівельників.

Хоча, якщо чесно, мені більше сподобалися пожежники. Але не підпалювати ж мене будинок! Та й ескалатор потрібен… Але, якщо що, я тепер знаю куди звертатися!

А ще мені треба придумати, як нейтралізувати начальника охорони. Інокентій напевно знову спробує зіпсувати татові сюрприз… Але подумаю про це пізніше…

Як і минулого разу, мені довелося заповнити анкету. З цим вийшла невелика затримка – запитання виявилися трохи складнішими, але це й не дивно – ескалатор побудувати, це не каналізацію прочистити!

Отже, заповнюю анкету:

Мінімальний і максимальний розмір. Розмір чого? Сходинок? Прольотів? Я не будівельник, звідки мені знати? Намагаюся ввести різні цифри, виявляється, можна вибрати тільки від 15 до 27. Нехай так і буде:

Мінімальний розмір – 15, максимальний – 27.

Кількість одночасних входів. Тут простіше, треба всього лише вибрати із запропонованих варіантів. Їх виявилося всього три: 1, 2 і 3. Не розумію про що це, але вибираю по максимуму, як і в першому питанні.

Знову колір… І тут варіантів усього три: білий, жовтий і чорний. Який же обрати… Сходи в нас мармурові, оздоблення – золоте із червоним. А ескалатор нехай буде… Чорний!

Дивно, що більше запитань немає, напевно, бригадир решту на місці визначить.

Як і минулого разу, відзначаю галочкою «Не передзвонювати для уточнення замовлення». Вводжу номер картки та проводжу оплату. Дивно. Я думала, це коштуватиме набагато дорожче. Напевно, матеріали у вартість не включені, здогадуюся я. Усе-таки не дарма в пансіонаті нам викладали основи економіки! Шкода, що тільки основи…

Отже, бригада з’явиться рівно за дві години. А за цей час мені треба позбутися Інокентія…

Прикидаю, а може вбити двох зайців одночасно? Надто дуже мені сподобалися ті симпатичні пожежники. А що як…

Вирушаю в невеликий гостьовий будиночок, розташований за полем для гольфу. У ньому всього три поверхи та вісімнадцять спалень. Але загалом, це дуже затишна будова. Залишаю на сайті заявку на пожежників, швидко заповнюю анкету, з розмірами тут усе зрозуміло, з входами… Згадую, скільки ж входів у гостьовому будиночку? Два начебто. Головний і ще один… ззаду… чорний хід.

Трохи мене збентежило питання про колір. Мені здається, програміст у цій конторі ледар і тупо скрізь написав одне й те саме! Для різноманітності обираю – жовтий, надсилаю заявку й очікую пожежників. Час я призначила так, щоб вони з’явилися хвилин за десять до будівельників. І перед самим їхнім приїздом підпалюю в холі гостьового будинку весь туалетний папір, який тільки знайшла. Потім повертаюся в головний будинок, чекати будівельників. А Інокентій, як начальник охорони, нехай зустрічає пожежників! Упевнена, йому буде, чим зайнятися в найближчі пару годин.

Основи математики нам теж викладали в пансіоні, тож я зуміла прорахувала правильно і все почалося точно за розкладом:

Рівно о 10.50 приїхали пожежники. Мене трохи засмутило, що вони прибули без пожежної машини, але в іншому все відповідало рекламі. Майже. Чомусь браві хлопчики в пожежній формі всі виявилися китайцями…

Інокентій, як я й очікувала, був дуже незадоволений, про що свідчили його гучні крики, які поступово змінилися вереском, а потім схлипуваннями. Тут я його можу зрозуміти, уявляю, як батько буде незадоволений, коли дізнається про пожежу! Але головне, що начальник охорони тепер не зможе мені заважати, і я таки зроблю таткові сюрприз!

А далі все пішло не зовсім за планом. Нарешті, хоча я їх уже й не очікувала, з’явилися пожежні машини. Три. Із сиренами, драбинами та водою. Я їх не замовляла й оплачувати не збираюся!

Хоча, може, це бонус? Як постійному клієнту?

Утім, мені зараз не до пожежників, бо приїхали будівельники. Чомусь бригада складається з одних негрів, які, до того ж розмовляють лише німецькою. Але я впізнала тільки одну фразу: «Das ist fantastic!»

Я спробувала було запитати, що ж це означає, але… як би це сказати… мене позбавили можливості розмовляти. Не хочу вдаватися в подробиці… Можу тільки сказати, що ескалатор у нас у будинку так і не з’явився. Інокентій звільнився, а батько, який терміново повернувся, відібрав у мене телефони, банківські картки й заборонив виходити з дому.