Читати книгу - "Вовчі ягоди, Картава Ната"

Село є село.

Постійно там вся мова завʼязана на містиці і магії. Можливо старші просто язиками чешуть, але діти сприймають ту мову набагато серйозніше.

Якось почули ми від бабці слово «Вовчі ягоди».

— А чого вони так називаються? — допитуємося.

Бабця, примружившись, мовила:

— Бо, як наїстеся тих ягід, то вовками станете.

Ну, а нам що?! Ми ж іще не такі фільми бачили!

От вирішили, що точно треба спробувати. В головах одразу з'явилися образи: вовк має бути чорний, отже й ягоди теж чорні.

У селі тільки один кущ з такими ягодами— чорна бузина. Що ріс за селом, під вказівником на якому написана назва села.

Радість була неймовірна. І ми бандою рвонули до того куща. Наїлися ми тієї бузини до відвалу й стали чекати, коли вже почнемо перевтілюватися. Та замість того, щоб обернутися на вовків, животи наші загуркотіли, як перед бурею. Змінилися наші плани, на  перегони до найближчих зарослів з лопухів.

Згодом знайшла нас чиясь бабця. Побачила нас, таких «вовків», і довго сміялася. А потім, підсміюючись, погнала нас додому поїти ліками від перевтілення, а точніше від поносу.

І от після того випадку вже точно ніхто з нас не мріяв про перевертнів.

Хоча, в селі й досі іноді шепочуться, що в лісі ночами чути дивне виття. Але це не ми.

Кінець