Читати книгу - "Коли вітер говорить, YanaGata"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
В тиші сутінків безкраїх
Згасли мрії, мов вогні,
І думки, мов птахи зграї,
Розлетілись в лице мені.
Так, як човен в океані,
Загубив він берег свій,
Мчить у безвісти туманів
Вітер кличе крізь дощі.
Світла зірка десь далеко
Шепче тишу в сивий час,
Та надія — тихо, легко —
Повертає знов до нас.
Він дерев’яний, трохи кволий,
Скіпки тріщать під шум води.
Кермувальник — старий, неволий, Світ не сповнений війни.
Парус рваний, вітер лютий,
Весла кинуто давно,
Шторм гойдає, хоче скрути,
Під собою — тонке дно.
Та пливе, тримає рівно
Човен старий серед хвиль,
Мов душа, жива й надійна,
Що не втратила тих крил.
І шукає погляд віру,
Де спочине втома літ,
Де закінчиться той берег,
Де почнеться новий світ!
Кінець
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли вітер говорить, YanaGata», після закриття браузера.
