Читати книгу - "Білий тюльпан, Морозова Ліза"

Минуло дев’ять днів.

Я подивився на картину. Вона була ідеальною. Її неможливо було продати, бо неможливо оцінити. Навіть декілька мільярдів доларів не змогли б окупити хоча б половину цього полотна.

В очах потемніло, голова запаморочилася, я втратив рівновагу.

Я впав, зачинивши мольберт. Картина звалилися на мене.

Потім мольберт, потім шафа. Як впала шафа? Я не знаю. Втім, це неважливо.

Шафа була забита речами, тому вибратися з-під неї я не міг. Я був надто слабким після дев’яти днів без сну й їжі. Я намагався, але все було марно.

Це кінець.

Я пролежав так ще кілька болісних днів. І мене не стало, придавленого до підлоги моїм безцінним шедевром.

Минуло декілька тижнів.

У Крістофера не було друзів, родичів, постійної роботи. Тому ніхто й не замислювався, куди він подівся. Лише сусіди, проходячи повз його квартиру, морщили носи, не розуміючи, звідки йде цей дивний запах. Моніка, стоячи за прилавком, на мить задумалася, чому Крістофер так довго не приходив у магазин. Але її відволік покупець. Більше вона про це не думала.Коли сморід став нестерпним, сусіди викликали поліцію. Двері виламали. Тіло винесли під охкання сусідів. Родичів у Крістофера не було, і квартира залишилася порожньою. Сусіди назбирали грошей на похорон, оховали його в середу о четвертій тридцять.

Навіть Моніка прийшла. Поклала на могилу один білий тюльпан і одразу пішла назад до магазину.