Читати книгу - "Солодка пастка, Anrimoto"

Усі права на дану книгу належать її автору.

Жодна частина цього твору не може бути відтворена, поширена або використана в будь-якій формі без попереднього письмового дозволу правовласника.

Ця книга опублікована виключно на платформі «Букнет». Забороняється її розміщення на інших ресурсах без дозволу автора.

У разі порушення авторських прав винні особи можуть бути притягнуті до відповідальності згідно з чинним законодавством про інтелектуальну власність.

        Дівчина ще раз озирнулася і подивилася на нього. Практично голий чоловіку у ліжку в доволі неприродному положенні. Ні, він явно не спав. Погляд перескочив на пляшку з вином та два бокали. Якась тривога раптом пронизала усе тіло. Ні, вона на таке не підписувалася. Дівчина автоматично намацала в кишені телефон. В цей же момент мобільник задзвонив, змусивши її здригнутися. Пальці самі натиснули на кнопку відповіді.

- Все готово? – запитав грубий чоловічий голос.

- Так. Але ти не казав мені, що…

- Ріно, закрий рота та спускайся. Швидко! Ейсу ще прибирати після тебе. Ну ж бо!

        Ріно швидко попрямувала до дверей. Вона сподівалася, що виграє трохи часу й встигне. Пальці самі набрали номер швидкої. Дівчина вийшла на сходовий майданчик й одразу ж зіштовхнулась із Ейсом.

- Ти це з ким? – чоловік із силою вирвав мобільний з її рук. Побачивши номер, він миттєво натиснув на кноку скидання виклику, - хвора, чи що? Знаєш, крихітко, сентиментальність губить таких, як ти.

        Дівчина промовчала. Не було жодного сенсу сперечатись із Ейсом.

- То тепер з тебе зводити очей не можна. Інакше запореш нам усю операцію, - хлопець витягнув телефон та набрав чийсь номер, - Кейре, ходи-но сюди. Нашій леді потрібен супровід.

***

Два роки по тому...

        Велдон Хейг увійшов до приміщення нічного клубу. Суміш запахів алкоголю та дешевого парфюму одразу змусила хлопця скривитися. Велдон обвів приміщення поглядом та затримався на барній стійці. Молода блондинка, що сиділа на високому стільці, когось дуже сильно йому нагадувала.

***

        Наомі Райтен зиркнула на бармена дивним поглядом. Його пропозиція прозвучала занадто дико.

- Я таким не займаюсь, Дейве, - суворим тоном мовила вона.

- Та годі тобі, крихітко. Чи гадаєш, що по тобі не видно? – той самий Дейв широко усміхнувся, після чого ледь помітно облизнувся. Наомі скривилась від такого жесту, - добре, якщо передумаєш, то дзвони, приходь. А я певен, що передумаєш.

        З цими словами чоловік пішов до іншого кінця стійки. Райтен трохи видихнула, намагаючись узяти себе в руки.

- Привіт, крихітко, - почулося десь поруч. Наомі повернула голову та побачила якогось хлопця років зо сімнадцяти. Останній явно усім своїм виглядом чимдуж намагався показати, що він є гангстером.

- Крихітка у тебе в штанях, - пирхнула Райтен, - забирайся звідси.

- Ти чого така груба, га? Гадаєш, що якщо я молодо виглядаю, то в мене нема грошей? Та скільки завгодно! – хлопець витяг з кишені об’ємну пачку купюр та покрутив нею прямо під носом Наомі.

- Добре, скажу прямо, - Райтен глузливо подивилась на хлопця, - я не шукаю собі багатого спонсора, відчепись.

- Пф-ф. Що, мало?

        В цей момент до липучого незнайомця підійшов більш старший чоловік. Він щось сказав «гангстерові», але Наомі нічого не розібрала, після чого обидва пішли, давши дівчині спокій. Райтен лише знову видихнула.

        У клубі було робити нічого. Наомі вже декілька місяців танцювала у подібних закладах, таким чином заробляючи на свою мрію. А сьогодні бармен Дейв зробив їй доволі непристойну пропозицію: окрім танців ще й задовольняти різні забаганки клієнтів. Дівчина дуже не хотіла загрузнути у таких справах. І тепер їй доведеться знов шукати новий клуб для роботи.

        Райтен вийшла на вулицю і вже збиралася витягти з сумки телефон, щоб викликати таксі, як хтось різко схопив її ззаду та закрив рот рукою. Далі цей «хтось» потягнув дівчину до підворіття.

        Кривдник відпустив Наомі, з силою штовхнувши її так, що дівчина вдарилася об стіну спиною. Це був той самий хлопець, що чіплявся до неї у клубі.

- Думала, мене можна так легко спекатися? – сердито мовив він, - нічого, я навчу тебе гарних манер. Сподіваюсь, що у ліжку ти навчена, крихітко.

        Хлопець грізно рушив у бік Райтен. Та інстинктивно позадкувала вздовж стіни. І ось, коли між ними лишалося менше ніж півметру, хтось підійшов до хлопця ззаду та врізав йому. Наомі побачила тільки темний каптур, насунутий на обличчя. Незнайомець заспокоїв кривдника за кілька ударів. Далі він повернувся у бік дівчини. Обличчя вона знов не розгледіла. А далі – темрява.

***

        Наомі розплющила очі, зображення трохи пливло. Вона їхала по трасі у якійсь автівці. Той самий хлопець, що чіплявся до неї у клубі, мав достатньо серйозні наміри. Але хтось прийшов на допомогу. Дівчина повернула голову убік й, зіштовхнувшись поглядом із водієм, завмерла.

        Практично голий чоловік у ліжку в доволі неприродному положенні. Ні, він явно не спав. На столі пляшка вина і два бокали. Наомі вибаньчилася на хлопцях, не маючи сил відірватися. Останній явно задовільнився її реакцією, хмикнув та відвернувся, щоб слідкувати за дорогою.

- Хотіла сказати: ти ж помер? Ріно, здається? – доволі веселим голосом мовив він. Райтен миттєво відчула, як їй стає зле. Може все ж таки швидка зафіксувала, що був дзвінок? Далі визначили геолокацію та приїхали на адресу? Вони мали це зробити, якщо з’єднання все ж таки відбулось.

- Я не хотіла тебе вбивати, - тихо мовила дівчина, - я не знала, що там смертельна отрута. Раніше це завжди було снодійне.

        Хлопець промовчав у відповідь. Глибоко в душі Наомі раділа, що він вижив. Та ніч не давала їй спокою вже цілий рік. І тепер їй нарешті полегшало.

Кінець