Читати книгу - "Дівчина і хтось у лісі, Сергій Селезньов"

Дівчина і хтось у лісі

Жила дівчинка на ім'я Даша, їй було 9 років, і вона мала іграшку ведмедя. Вона проходила повз ліс, біля нього були діти старші за неї на 2-4 роки. 

- А давайте пограємося у хованки в лісі? Я там відзначив ділянку. 

Хтось сказав: 

- Він же проклятий, там люди пропадають 

- Взагалі-то я там відзначив ділянку за якою не можна проходити, і ніби пропадеш. 

Даша подумала "А чому б і ні?" Не знаючи що буде далі. І вона приєдналася до гри. 

Головний: 

– У нас новенька! Як тебе звати? 

- Даша - сказала дівчинка 

– А мене можеш називати Сер

– Ну, що пішли? – сказав Сер. 

Всі не охотно погодилися, крім Даші, вона відразу погодилася з іскрами в очах. Навіть не розуміючи чому кажуть, що ліс "Проклятий" думала, що він занадто густий аж ліхтарів не було видно, як вона думала. 

- Ну що ж ідемо, - сказав Сер, - Я вас проважу. Йдіть за мною 

Даша йшла під стрибку тому що їй було цікаво і захоплююче, як смішно, вона дуже любить  грати в хованки. 

- Ну ми і прийшли - він додав - Ось за цю лінію краще не треба проходити, хто знає, що з тобою трапиться? 

Усі почали грати, хтось виграв чи програв, скільки часу минуло ніхто не знає. Даша хотіла виграти і порушила правило "Не заходити за лінію", сховалася за деревом, як і казав Сер, її ніхто не шукав. 

Вона подумала "Чому так тихо?", І вирішила подивитися за деревом, нікого: ні ліній, ні пацанів і навіть змінилася околиця. 

Даша зрозуміла, вона зникла. 

Вона блукала і блукала, десь пів дня, але за відчуттям кілька днів. Вечоріло, темнішало їй стало страшно. Але раптом вона зустріла лісника з ліхтарем. 

- Що ти тут робиш? - Запитав Лісник 

– Ми… ми грали у хованки, я сховалась за деревом і я тут. 

– Грали кажеш. Слухай – сів на одне коліно – Тут є правило: 

1) Будь тихим якщо тобі хочеться кричати 

2) Потрібно дати йому якусь річ, а той допоможе на заміну 

- Хіба ви мені не допоможете? 

- Вибач але не можу допомогти. Він мене не випустить 

– А-а чому? 

- Пробач але мені час - і він пішов у глиб лісу. 

Даша знову залишилася сама, і вирішила не порушувати правило. Оскільки немає іншого вибору, але вона знайде вихід із цього лісу. І вона вирішила продовжити шлях, сподіваючись, що когось зустріне, але кого? 

Вже 2 години минуло змірявшись з долею заснула.  

- Хто ти? 

Даша розплющила очі, і у побачила його, це хлопчик, приблизно років 6-ти 

- А ти хто? – зі втомою спитала йому 

– Я той, хто захищає цей ліс, а ти хто? 

Дівчинка мовчить у відповідь, каламутно згадуючи слова лісника. 

- Допомогти тобі дістатися додому? 

У Даші заіскрились очі коли почула слово дім 

- Думаю що так, але ... я тобі допоможу якщо ти мені віддаси цього ведмедика. 

Даша подивилася на свою іграшку, і не хоч але віддала йому, в заміну на будинок 

- Слухай мене уважно, йди прямо і не звертай, то ти дістанешся до дому, до побачення дівчинка! 

Вона пішла, мовчки пішла, обернулася і нікого не побачила. На це не звернула уваги продовжила шлях. Дорога виявилася короткою, швидко дійшла до будинку. Обійняла батьків і вибачилася за таку відсутність, але вони нічого не розуміли. 

- Але ти гуляла всього 5 хвилин - сказала мама дівчинки 

– А де твоя іграшка? - Запитав батько 

- Я .... я не знаю

Історія добігає кінця, хто знає чому її не було 5 хвилин, якщо вона зникла?

Кінець