BooksUkraine.com » 📖 Підліткова проза » Зізнання за мить до смерті, nikalajka 📚 - Українською

Читати книгу - "Зізнання за мить до смерті, nikalajka"

18
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Зізнання за мить до смерті" автора nikalajka. Жанр книги: 📖 Підліткова проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!
0
0%
0
00
nikalajka
Електронна книга українською мовою «Зізнання за мить до смерті, nikalajka» була написана автором - nikalajka, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "BooksUkraine.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "📖 Підліткова проза".
Поділитися книгою "Зізнання за мить до смерті, nikalajka" в соціальних мережах: 
Випускний, який мав би бути святковим — символом завершення одного етапу та початку нового. Але для неї це не початок, а край. Вона стоїть на краю даху, і світ під ногами вже не лякає. Порожнеча приваблює своєю тишею. Навколо — хаос: галас, паніка, хтось кричить, благає, хтось наказує зупинитись. Усе змішується в шум, який розтинають сирени. Камери, телефони, натовп — усе це не має значення. Серед усіх, хто метушиться, є той, хто завжди мовчав. Той, чий погляд завжди, ніби ненароком, знаходив її серед інших. Він помічав найдрібніші зміни в її настрої, уловлював у натовпі відблиск її очей. Він кохав її мовчки. Є лише кілька хвилин. Три короткі зізнання. Але чи зможе він вимовити їх, коли кожна секунда — це вічність, що стискає горло? Чи знайде саме ті слова, що здатні врятувати?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 13
Перейти на сторінку:
Пролог

Свято наповнило школу особливим гамором – радісним, трохи схвильованим, сповненим передчуття чогось великого. Коридорами лунав сміх, перешіптування, щасливі вигуки зустрічей. Дівчата у розкішних сукнях, хлопці у строгих костюмах – всі такі дорослі, хоча ще вчора бігали цими ж стінами з рюкзаками за плечима. У повітрі вібрувало щось невловиме – суміш радості, ностальгії та легкого смутку.

На подвір'ї школи зібралися батьки – з гордістю і легким хвилюванням вони вдивлялися у своїх дітей. Матері не стримували сліз, батьки тиснули синам руки, а дочки притискалися до них у ніжних обіймах. Камери фіксували кожну мить: посмішки, тремтливі погляди, невимовну ніжність у очах дорослих. Здавалося, ще мить – і хтось вигукне «Стоп!», зупиняючи цей чарівний момент, щоб він тривав вічно.

Урочистості розпочалися, слова директора злилися з загальним відчуттям тріумфу і прощання. Випускники отримували атестати, приймали квіти, обіймали вчителів – цих терплячих наставників, що були поряд упродовж усіх років. Лише тепер вони розуміли, наскільки цінні ці люди, наскільки дорогі ці прості, знайомі до болю обличчя.

А потім – останній шкільний вальс. Під ніжну мелодію, що виринала з динаміків, хлопці й дівчата кружляли у повільному ритмі, ніби намагаючись затримати ці хвилини. Очі блищали – від радості, від сліз, від невідомості, що чекала попереду. Це була межа між дитинством і дорослим життям, між минулим і майбутнім. Випускний – не просто свято. Це прощання з цілою епохою.

              Мить перед кроком

Юля стояла на краю шкільного даху. Теплий літній вітер розтріпував волосся, заплутувався в ньому, ніби намагаючись зупинити. Але його дотик був легким, майже невагомим. Як і сама Юля — в цю мить. Страху не було. Лише дивна, тягуча легкість розливалася в грудях, залишаючи після себе порожнечу. Не холодну й не болісну — спокійну, тиху, схожу на безмежне небо над головою.

Внизу вирувало життя — сміх, урочисті промови, шурхіт дорогих суконь, брязкіт медалей. Випускники обіймалися, фотографувалися, стискали в руках дипломи, ніби тримали ключі від майбутнього. Батьки витирали сльози — сльози гордості, радості, полегшення. Для неї ж усе це було лише віддаленою виставою, сценою, на яку так і не вийшла. Світ, якого не торкалася.

Рука повільно піднялася, дозволяючи сонячному світлу ковзати крізь пальці — немов хотіла втримати щось справжнє. Хоча б це. Проміння створювало ілюзію, ніби світло затрималося між долонями, як і вона — затримана у цьому житті, де не знайшлося для неї місця. Все навколо було красивим, яскравим, живим. Але не для неї. Її світ давно вицвів, розчинився у байдужості.

Кажуть, школа — це другий дім. Але як пояснити, що він ніколи не здавався рідним? Тут завжди панував холод. Не від температури, не через протяги в коридорах, а там, у глибинах душі, де слова були гострішими за ножі, а тиша — болючішою за крик.

Голос директора лунав урочисто, розтікаючись повітрям над подвір'ям. Він говорив про нові горизонти, про безмежні можливості, про майбутнє, що відкриває свої обійми. Гарні, правильні слова, вимовлені з тим самим пафосом, що й завжди. Але жодне з них не мало сили. Не звучала в них правда.

Бо правдою було інше.

Світ жорстокий. Люди жорстокі. І жоден учитель не пояснив, як із цим боротися.

Очі вдивлялися вниз, у вир щасливих облич, у сцену, де один за одним викликали випускників. Лунали імена, оплески, привітання. Імена, долі, життя — усе йшло за заздалегідь написаним сценарієм.

Вона чекала.

Чекала, коли пролунає її ім'я.

Останній крок. Останнє рішення. Остання межа.

Коли це станеться — зробить і свій. Але не вперед, до сцени. Не туди, де фотографуватимуть, вітатимуть, обійматимуть.

Крок назустріч тиші.

У простір, що нарешті прийме — без запитань і без очікувань.

Крок, як і всі інші.

Просто в інший бік.

У той, де більше не болить.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 13
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зізнання за мить до смерті, nikalajka», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зізнання за мить до смерті, nikalajka"
Біографії Блог