Читати книгу - "Пригоди Насінинки, Radka"

Квітень. Це місяць весни.

Люди завжди мріють про весну, чекають на неї цілий рік, бо вона казкова. Весна – символ життя.

А чи знали ви, мої любі читачики, що колись квітень називали Цвітень або Краснець? Ці назви не випадкові, бо саме в квітні з’являється багато квітів.

На галявинах розквітають фіалки, жовті зірочки, медунки, анемони й ряст. Їхні кольори — мов коштовне каміння на зеленому килимі. А в садах розквітають вишні, абрикоси й персики — мов біло-рожеві хмарки. Їх дуже люблять бджоли і джмелі.

На луках з’являються кульбабки — яскраві жовті сонечка. Їх легко впізнати. А трава стає густою і м’якою, як килим.

Дерева прокидаються: на кленах з’являються липкі листочки, берези вкриваються ніжною зеленню, а верби вже мають справжні листочки замість пухнастих котиків.

А ще квітень — дуже неспокійний місяць. Кажуть: "У квітні сім погод на день". Вранці буває туман, а потім — яскраве сонце. Інколи настає гроза з блискавкою і дощем. А буває — навіть сніг!

Весна ще не зовсім прогнала зиму, тому погода може змінюватися дуже швидко. Проте птахи щосили щебечуть, співають, закликаючи тепле літечко.

А тепер настав час познайомитися з нашою головною героїнею – Кульбабкою. Вона росла на галявині поруч із Калюжницею, Веронікою Дібровною, Гусимцем та Жовтими Зірочками.

Калюжниця – кущик квітів з блискучими, широкими пелюстками-медальйонами, ніби вкритими сонячним лаком. А жовті пелюстки квітів гойдаються на довгих квітконіжках, ніби віночки. Вона розсудлива, спокійна, але іноді може бути різкою – бо не терпить безладу й паніки.

Вероніка Дібровна – ніжна, мов крапля ранкової роси, з блакитними оченятами-пелюстками та тендітним стебельцем. Також Вероніка мрійниця, що вірить у дива, і завжди першою вигадує неймовірні історії.

Гусимець – струнка, із довгими стеблинками, на яких розквітають дрібні білі квіточки, схожі на крихітні ромашки. Її листочки м’які, схожі на пір’ячко. Вона найсерйозніша з усіх, трохи буркотлива, проте в душі дуже турботлива.

Жовта Зірочка – родичка лілійних квітів, тож яскрава та граційна, немов зірочка, що впала на землю. Вона допитлива, трохи вередлива, але щира й добра. Любить бути в центрі уваги, адже вважає себе маленькою зіркою на землі.

Кульбабка – пухнаста й золота, немов клубочок сонячного світла. Вона весела, життєрадісна. Її голівка завжди повертається за сонцем, а коли настає час, вона перетворюється на ніжну хмаринку, щоб одного дня полетіти назустріч вітру й пригодам.

У наших поважних квіточок було безліч важливих справ! Вони пили вранішню росу, вбирали сонячне світло, поглинали вуглекислий газ і перетворювали його на глюкозу та кисень. А ще їм доводилося захищатися від шкідників – клопів, цикад та попелиць, які висмоктували соки з їхніх листочків.

Але від справжньої небезпеки квіти захиститися не могли. Миші, зайці, гусениці, качки, козулі та навіть корови – всі залюбки ласували Кульбабкою та її подружками.

Тож їм завжди було чим зайнятися.