Читати книгу - "Останній рядок, Черрі Корде"

Листи летіли крізь часи й дороги,

Тонкі рядки, мов струни у серцях,

Вони писали — сповнені тривоги,

Щоб берегти свій світ у гіркості ночах.

Вони писали — про втому, про долю,

Про те, що навколо холод і страх.

Про волю жіночу, що сповнена болю,

Та те, що не побачиш навіть у снах.

Розлука тремтіла у кожному слові,

Та нитка надії ще гріла серця,

В рядках оживали всі пристрасті долі,

Тривога лунала, мов грім без кінця.

Ольга писала про мрії і спрагу,

Про силу жіночу у камені днів,

А Леся мовляла про бурю і спалах,

Про душу, що мчить у безодню вітрів.

Та осінь грала тінями прощання, 

Холодні вісті линували в тую даль,

Хвороба, мов безжальне покарання,

Писала в останніх листах свою скрижаль.

Та прийде мовчання, холодне й глибоке,

Листи загубляться в хмарах розлук,

І голос її, мов остання промова,

Згасатиме тихо у стінах мук.

Листи, мов тіні, зів'яли в прощанні,

І вітер розвіяв їх болісний гук,

Лиш спогад застиг у холодному скланні,

Що вічно лунатиме з глибини мук.

Кінець