Читати книгу - "Данелія , Таміла Калас"

Весна 2012 року в мальовничому маєтку родини Пов'яд під Києвом видалась тривожною, попри буяння перших квітів. Для заможної родини Пов'яд, що володіла успішним фермерським бізнесом, наставали непрості часи важливих змін.
Кирило — старший син Олександра Пов'яди — загруз у підпільних азартних іграх, стрімко втрачаючи значні суми. Коли ж правда про його пристрасть дійшла до Олександра, той, не вагаючись, ухвалив суворе рішення — заблокував усі банківські рахунки сина і відібрав ключі від машини, намагаючись таким чином зупинити його саморуйнівну поведінку.
Данелія, молодша дочка, попри свої неповні вісімнадцять, виходила заміж. У глибині її серця таїлася таємниця, яка важким тягарем лягала на її плечі — Данелія чекала дитину. Ця звістка поки що залишалася за сімома замками від її рідних, принаймні на це вона щиро сподівалася. Своїм секретом довелося поділитися лише з батьком майбутньої дитини, Владом Косевичем, сином їхнього давнього ділового партнера, що призвело до стрімкого рішення про весілля.
Тож замість безтурботної юності Данелію чекало заміжжя, сповнене невизначеності, а їхній маєток ставав ареною прихованих тривог та сімейних таємниць.
Сьогодні Олександр разом з їхнім багаторічним управителем по господарству, Віктором, вирушили на ферму ще до світанку. Породиста кобила мала от-от народити лоша, а ця подія завжди була для Олександра особливою, сповненою трепетного очікування.
Ранкова нудота знову розбудила Данелію задовго до перших променів сонця. Неприємне відчуття підступило раптово, змусивши її різко підвестися з ліжка і майже бігти до ванної кімнати.
Зазирнувши у велике дзеркало, відображення не принесло жодної втіхи. На її ніжному обличчі з'явилися червоні, негарні вугри, частково вкриваючи щоки та лоб. Данелія незадоволено скривилася, обережно торкаючись пальцями шорсткої шкіри біля скроні. Їй навіть здалося, що її колись шовковисте та світле волосся втратило свій блиск і стало тьмянішим. Погляд ніби помутнішав, колір очей, які вона завжди вважала темно-зеленими, тепер здавався тьмяно-оливковим. Лише прямий, трохи гордовитий ніс залишався незмінним, можливо, лише тому, що колишні округлі дитячі щічки трохи запали. Оглянувши свій живіт, Данелія відчула легке заспокоєння. На терміні близько двох місяців він майже не змінився, залишаючись майже плоским. Часто подумки вона поверталася до того вечора, коли все сталося. Легковажна зустріч, миттєва симпатія, і ось тепер — вагітність. У її віці думати про дітей здавалося чимось далеким і нереальним. Проте реальність виявилася набагато вимогливішою, змушуючи забути про власні мрії та амбіції.
Вагітність внесла свої корективи у звичне, жваве та безтурботне життя Данелії. Вона більше не могла з тією легкістю, як раніше, вирушати на батьківську ферму, щоб відчути свободу верхи на коні. Кінний спорт, який вона так любила, довелося залишити. Її поява на людях, на світських вечірках стала значно рідшою. Загалом коло її звичних розваг та вільностей звузилося, і це не могло не засмучувати молоду дівчину. Навіть думки про майбутнє весілля викликали в Данелії складну гаму почуттів — тривожне хвилювання перепліталося з несміливою радістю, яка ще не встигла розквітнути. Її стрімке рішення вийти заміж неабияк стривожило батьків, а особливо бабусю Клавдію, яка плекала надії на її подальше навчання за кордоном. В їхній родині освіта завжди вважалася невід'ємною складовою успішного життєвого шляху.
Такої непохитної думки дотримувалася Клавдія — владна та успішна жінка, яка фактично керувала більшою частиною їхнього сімейного фермерського бізнесу. Сучасна бабуся, попри свій прогресивний погляд на багато речей, залишалася прихильницею суворих правил виховання та необхідності дотримання родинної гідності й чеснот, що мали вирізняти їхній знатний рід Пов'ядів. Її принциповість часом здавалася надмірною для інших членів родини. Та все ж за цією зовнішньою суворістю залізної леді ховалося м'яке і любляче серце — мудре та спостережливе.
Провівши у ванній досить довго, доки нарешті неприємна нудота відступила, Данелія повільно повернулася до спальні.
Проходячи повз їдальню, вона почула невдоволений голос бабусі, який долинав звідти. Данелія на мить застигла на місці, їй здалося, ніби вона почула своє ім'я. Останнім часом кожна розмова в домі так чи інакше оберталася навколо однієї події — її майбутнього весілля. На мить у її голові промайнула тривожна думка, а потім і яскрава уява того, що може статися, коли всі дізнаються про її вагітність.
Тоді Клавдія точно знепритомніє. Бабуся, так само як і мама, досі плекали надію, що після заміжжя Данелія все ж таки поїде на навчання до Америки. Певно, це була єдина річ, у якій Алена та Клавдія дотримувалися спільної думки.
Підійшовши до вікна своєї кімнати, Данелія почула якийсь гамір. Вона обережно зазирнула вниз і побачила батька верхи на коні. Олександр щойно повернувся з ферми, і вираз його обличчя свідчив про чудовий настрій. Це могло означати лише одне — його улюблена кобила нарешті народила, і за сніданком він неодмінно буде вихваляти маленьке лоша. Данелія несміливо махнула батькові рукою і ледь помітно усміхнулася. Не так давно вона зняла зубні брекети, і тепер могла дозволити собі ширшу та впевненішу посмішку.
За півгодини у двері її кімнати тихо постукала Алена. Мама зупинилася у дверному отворі, її постать завжди втілювала для Данелії образ ідеальної жінки — витонченої, зі стриманими та елегантними манерами.
— Данеліє, сонечко, ти йдеш снідати? Вже всі чекають тільки на тебе.
— Так, мамо, зараз буду. Тільки переодягнуся.
Увійшовши до їдальні, Данелія побачила, що всі вже зібралися за великим дубовим столом. Навіть Кирило приєднався до сімейного сніданку. Після того як батько забрав у нього ключі від машини на знак мовчазного протесту, Кирило часто уникав сімейних трапез, надаючи перевагу компанії обслуговуючого персоналу, роботі в саду або навіть з'являючись на кухні, чим неабияк дратував сувору бабусю.
Данелія привіталася і чемно сіла за вільне місце за столом. Останнім часом вдома вона намагалася поводитися надто виховано — так, як і личило жінкам з їхньої родини, але це було не більше ніж ретельно спланована вистава для публіки, аби не привертати зайвої уваги та уникнути незручних запитань. Вона взяла зі столу білосніжну серветку і старанно розклала її на колінах, намагаючись якомога рівніше тримати спину, хоча раніше такої старанності за нею не спостерігалося.
Така неприродна поведінка сестри не залишилася непоміченою для Кирила. Він не стримався і голосно розсміявся. Його бурхливий регіт неприємно полоскотав нерви Данелії, і вона похмуро зустрілася поглядом з братом.
Батько миттєво подав голос, суворо глянувши у бік Кирила. Той, неохоче заспокоївшись, недбало осів у своєму кріслі.
У повітрі відчувалася якась напруга. Здавалося, хтось із членів родини мав повідомити щось важливе. Досі ніхто не наважувався розпочати трапезу.