Читати книгу - "Данелія , Таміла Калас"

— Данеліє, дорогенька, оскільки ти… — Клавдія порушила тишу першою.
У Данелії аж задзвеніло у вухах, усередині похололо, а в голові миттєво промайнула безліч тривожних думок та здогадок. Навіть легкі докори сумління закралися в душу.
Але бабуся лише легенько торкнулася пальцем до оправи окулярів біля скроні і лагідно посміхнулася. Крізь тонкі лінзи її сіро-блакитні очі здавалися більшими, ніж зазвичай. Попри сріблясте сиве волосся, акуратно зібране у низький хвіст, вона виглядала добре, навіть мудро.

— Данеліє, оскільки ти виходиш заміж, — хоч я й проти…

— Мамо! — не витримав Олександр.

— Ні, Олександре! Зачекай. Так, я проти такого раннього шлюбу. Не розумію, для чого цей поспіх, тим паче Данелії ще немає вісімнадцяти. Я знаю, у нас у бізнесі зараз не найкращі часи, скажімо так, але весілля — це занадто. Їй ще вчитися треба.

— Вчитися ніколи не пізно, — несподівано тихо відповіла Алена.
І відразу ж замовкла, опустивши голову, після зневажливого погляду Клавдії у її бік. Ніхто не наважувався перечити Клавдії. Вона ніколи не сприймала Алену як повноправну невістку. Якась давня неприязнь завжди існувала між цими двома жінками, тому бабуся часто ігнорувала слова Алени.

— Таке виходить, ніби це весілля суто через гроші або вигідні зв'язки, — Клавдія раптом озвучила те, що всі так старанно намагалися приховати.
Олександр голосно ковтнув слину, відчуваючи неприємний сором.

— Але це не так, — відповів він, намагаючись говорити впевнено і розправляючи плечі. — Ти ж знаєш, що Влад змушений скоро надовго поїхати до Америки у справах. Павло хоче розвивати й там наш бізнес. Це вигідні угоди, і ставки на наші акції неодмінно зростуть. Данелія поїде разом із Владом, а вже там зможе вступити до якогось престижного університету.

— Павло… Павло… Для чого ти взагалі з ним зв'язався? — незадоволено фиркнула бабуся.
Клавдія перевела погляд на Данелію.
— Я впевнена, Влад справді кохає тебе, але його батько ніколи мені не подобався. Павло — пройдисвіт і не вартий носити свого прізвища. Влад, навпаки, зовсім інший. Ти знаєш, моя люба, якби на його місці був хтось інший, я б ніколи не дала згоди на цей шлюб. Проте, коли вже так сталося… — вмить бабуся змінила тон розмови на м'якший і тепліший,
— Я хочу подарувати тобі нашу сімейну реліквію — золотий кулон, який передається жінкам нашої родини з покоління в покоління.
Клавдія обережно взяла чорний оксамитовий футляр і вийняла з нього вишукану прикрасу.
— Колись тут було фото мене з твоїм дідом, а тепер ти зможеш вставити своє та Владове зображення. За нього я спокійна. Підійди до мене, моя дорога.
Бабуся віддала прикрасу Данелії, дбайливо надівши кулон їй на шию. Масивний кулон округлої форми, оздоблений блакитним сяючим камінням, грайливо виблискував у світлі ранкового сонця. На його задній частині виблискувало витончене гравіювання їхнього родового прізвища — Пов'яда.
Раптом до їдальні увійшов Віктор. Він зупинився трохи далі від входу, обережно тримаючи в руках великий букет білих, пишних троянд.
— Це для пані Данелії, від пана Владислава.
Цей високий худорлявий чоловік з гострим підборіддям і відкритим поглядом світло-сірих очей служив цій родині вже понад двадцять років. Віктор часто супроводжував батька на ферму, допомагаючи доглядати за кіньми або об'їжджати нових скакунів. Нерідко до них приєднувалася й Данелія, але через свій новий стан вона не могла ризикувати, хоч як сильно її тягнуло до улюблених тварин. Любов до коней передалася їй від батька в повній мірі.
Для Олександра ферма була не просто бізнесом, способом заробітку, а справою всього його життя, його пристрастю. Таку думку поділяли далеко не всі. Першим, кому було байдуже до сімейного бізнесу, був Кирило. Якщо він і любив коней, то хіба що залізних, з повним баком бензину та великою сумою грошей у кишені.
Навіть удома думки Кирила кружляли навколо грошей — де дістати, у кого позичити. Через власну залежність від азартних ігор брат став більш замкнутим і депресивним, а його звичні жарти перетворилися на похмурі претензії та іронічні насмішки.
За столом Кирило здебільшого мовчав. Відколи він перебував удома, відбуваючи своєрідне покарання за свої проступки, він почав потай спостерігати за сестрою. Йому здавалося дивним, чому Данелія останнім часом так раптово перестала їздити верхи і давно не з'являлася на їхній фермі, адже він знав, як сильно вона любить коней. Кирило навіть пригадав, як нещодавно, на дні народженні їхнього спільного друга, Данелію знудило. Саме ці спогади непомітно підштовхували його до певних думок, про які він поки що волів тримати при собі.